Що вивчає етнографія?

Етнографія як наука.
Етнографія як наука.

Етнографія — це наука про людину. Але сказати так, значить сказати дуже мало. Етнографічні знання необхідні для глибокого розуміння історії і культури народів на всіх етапах розвитку людського суспільства. Історія народу — це не тільки історія добування засобів для життя; вона включає в себе історію його житла, одягу, харчування, його родинного укладу, форм побуту у широкому смислі цього слова. Історія народу — це не тільки історія його боротьби за свої ідеали, це разом з тим історія його світогляду, народних знань, вірувань і марновірства, обрядів і звичаїв. Народне життя багатогранне і тільки вивчення усіх сторін цього життя дасть змогу створити справді наукову історію. Continue reading

Posted in | Tagged , , , , | Коментування вимкнуто

Словник Грінченка. Словник української мови.

Словник Грінченка онлайн
Словник Грінченка онлайн

Нещодавно стартувала трохи удосконалена бета-версія Словника української мови за редакцією Б.Грінченка (Словник Грінченка). У словнику досить багато покращень, а серед основних є такі:
- динамічний пошук (пишете слово у полі для пошуку, а Вам пропонують варіанти, які є в базі, щоб не шукати те, чого нема);
- список слів (можете бачити слова, які йдуть до та після того слова, яке ви зараз читаєте);
- для кожного слова вказаний том та сторінка, на якому воно використане;
- можна спокійно гортати словник, переходячи на потрібну сторінку у потрібному томі, якщо вам необхідно перевірити паспортизацію лексики; Continue reading

Posted in | Tagged , , , | Коментування вимкнуто

Національна символіка

Тризуб

Відтоді, як людина усвідомила себе, вона прагнула самовираження. Один з його проявів — символи. Скажімо, східні слов’яни в період родоплемінного ладу, щоб вирізнити роди, а потім окремі знатні родини, використовували хрестики, ромби, кола, квадрати. Дещо пізніше — зображення півмісяця, зірки, квітки, зброї, звірів та птахів.
А коли почали відособлюватися общини і сім’ї, родові емблеми спочатку перетворюються на сімейні, а згодом і на особисті, що супроводило перехід до общинної, а потім і до приватної власності. Тож з початком феодальної формації в суспільстві й закріпленням права приватної власності система знаків набуває значного поширення. Особливо це стосується тих, що ставляться для означення, скажімо, засобів праці, побутових речей. Continue reading

Posted in | Tagged , , , , , , , | Коментування вимкнуто

Український народ: походження, формування народності

Східнослов'янські племена
Східнослов'янські племена

Східнослов’янські племена IX—X ст. Давні слов’яни були автохтонним населенням Південно-Східної Європи. Проте до анналів писемної історії свідчення про них потрапили порівняно пізно. На сторінках творів античних авторів вони з’являються на початку першого тисячоліття нової ери. Відомі історикам минулого під іменем венедів, антів і склавінів, слов’яни раннього середньовіччя являли собою велику етнічну спільність з більш-менш визначеною територією і внутрішньою соціально-економічною структурою. У VI—VII ст., в кінцевий період праслов’янської спільності, вони активно залучаються до етногенезу східних, південних і західних слов’ян. Зокрема, тоді визрівали й гартувалися територіально-політичні об’єднання полян, древлян, уличів, тиверців і дулібів. Ці та інші східнослов’янські союзи племен, що формувалися, були відомі київському літописцю початку XII ст., який докладно характеризував їх побут і звичаї, окреслив межі розселення. Continue reading

Posted in | Tagged , , , , | Коментування вимкнуто

Українська культура та українська державність

На духовній і матеріальній культурі українського народу відбилася надзвичайна драматичність його історичного буття. Суть, роль і визначальні етапи еволюції національної культури і національної свідомості і досі залишаються науково не осягнутою сферою об’єктивного вивчення в Україні. Як феномен, українська національна культура, по суті, не досліджувалася українськими вченими. Continue reading

Posted in | Tagged , , , , , | Коментування вимкнуто

Злі демони – чорт, біс, диявол, сатана та інші

Чорт (біс, люципер, диявол, дідько, сатана, ірод, юда, щезби, скаменюшник, осинавець, злий та ін.)  — один з найпопулярніших демонічних персонажів, що уособлював зловорожу людині сутність.

Пізніший фольклорний образ чорта формувався на основі язичницьких уявлень та під впливом біблійно-містичного і середньовічно-фантастичного сатанизму і заступив, на думку дослідників, своїх погансько-язичницьких попередників (Чорнобога), що втілювали злу сутність. Continue reading

Posted in | Tagged , , , , , , , , , , , | Коментування вимкнуто

Чарівник в міфології українців.

Чарівники.  За уявою нашого народу, як і інших слов’ян, це категорія осіб, наділених надприродними властивостями, здатністю впливати на явища зовнішнього світу, на долю інших. Чарівники здебільшого трактувалися як люди, що користувалися послугами нечистої сили. Continue reading

Posted in | Tagged , , , , , | Коментування вимкнуто

Упир в українській міфології

Упир. До повір’їв, пов’язаних з іншими категоріями померлих, відноситься і повір’я про упиря — найдавніше уособлення зловорожих сил. Згідно з віруваннями, це — покійник, що після смерті виходить з могили, щоб шкодити людині (висмоктувати з неї кров). Як дух упир міг з’являтися у різному вигляді (собаки, кота, двох хлопчиків), ходити по селу пішки або їздити на коні і «витинати» людей. Continue reading

Posted in | Tagged , , , , | Коментування вимкнуто

Скарбник як нечистий дух

Скарбник — це міфологічне уособлення нечистого духу, що береже скарби. Побутує кілька варіантів трактування цього образу в українському фольклорі. Згідно з першим, скарбник-дух — це вірний охоронець скарбів свого господаря. Він затримує злодія і передає його господареві в руки, а також допомагає в усьому своєму господареві за життя. Continue reading

Posted in | Tagged , , , , | Коментування вимкнуто

Світилка як міфічна істота

Світилка (світло) — міфологічний образ українського фольклору. В традиційних народних уявленнях українців описи та трактування образу світилки трапляються рідко. Мислилась вона страшною і ворожою людині істотою і змальовувалася у вигляді трьох свічок. Більш поширеними є оповіді про демонічне світло, яке набувало різних форм і з’являлося незалежно від пори року. Continue reading

Posted in | Tagged , , , , , | Коментування вимкнуто

Русалка – колоритний образ української міфології

Русалка — один із найколоритніших міфологічних образів української демонології, уособлення небезпечної водяної стихії. Деякі дослідники вважають, що русалка — язичницьке божество, яке сприяло плодючості, урожайності житньої ниви. У традиційній характеристиці цих істот української міфології зустрічаємо багато спільного з аналогічними віруваннями інших народів. Continue reading

Posted in | Tagged , , , , | Коментування вимкнуто

Польовик – міфологічний демон.

Польовик — демонологічний образ українських народних переказів. Це «польовий біс», міфічний володар полів. Як і інші нечисті духи, польовик може прибирати різного вигляду (постаті кума, бугая, козеняти, птаха), зваблювати людей і вводити їх в оману. Continue reading

Posted in | Tagged , , , , | Коментування вимкнуто

Песиголовці (бесиголовці, сироїди) – українська міфологія.

Песиголовці (бесиголовці, сироїди) — різновид міфічних легендарних людей-велетнів, що вирізнялися нечуваною жорстокістю і, немов вампіри, пили кров своїх ворогів. За народними повір’ями, вони виглядали оброслою, як ведмідь, людиною «з їдним боком і з їдним оком» посеред чола, інколи з одним рогом. Мали вони собачі голови, що й спричинило їхню назву. Continue reading

Posted in | Tagged , , , , , | Коментування вимкнуто

Міфологічна істота – перелесник.

Перелесник — різновид злого духа, що падаючою зіркою відвідує людей, прибираючи вигляду близьких, рідних, коханих. Перелесника («летавиця», «летавицю») можна було «дістати» з великої туги та жалю за покійною коханою людиною (подекуди вважалося, що перелесник — це дух небіжчика, за яким жалкують). Continue reading

Posted in | Tagged , , , , , | Коментування вимкнуто

Одмінок як підмінена лісницею дитина. Українські міфи.

Одмінок («обмінчук», «одміна») — за народними уявленнями українців, підмінена «богинею» (лісницею) чи нечистим дитина. Українці вірили, що нечистий може викрасти людське немовля, підкинути натомість своє. Впізнати одмінка можна було начебто по мішкуватій будові тіла (з маленькою головою, великим черевом та тонкими ногами), по ненаситності в їжі. Continue reading

Posted in | Tagged , , , , , , | Коментування вимкнуто

Нічниці – українські демони.

Нічниці — злі, демонічні істоти української міфології, яким приписувалась здатність відбирати у людини, надто в маленьких дітей сон. Подекуди нічниць плутали з упирями, «мамунами». Як втілення душ померлих дівчат, вони з’являлися до того, кому хотіли помститися, або ж до його дітей. Continue reading

Posted in | Tagged , , , , , | Коментування вимкнуто

Морок – образ української демонології.

Морок — демонологічний образ українського фольклору, різновид нечистої сили. За своєю суттю і функціями цей дух нагадує манію. Continue reading

Posted in | Tagged , , , , | Коментування вимкнуто

Мелюзина. Міфічний персонаж

Мелюзина — міфологічний персонаж, що уособлює різновид морських людей. Перекази про легендарних людей і народи (людоїдів-песиголовців, морських, лісних людей) посідають помітне місце в українському фольклорі. В Україні ці повір’я поширилися через апокрифи (про перехід Мойсея через Червоне море) та з польських і німецьких оповідань про Мелюзину — фею-чарівницю (напівжінку, напівзмію). Continue reading

Posted in | Tagged , , , , | Коментування вимкнуто

Мара як міфічна богиня зла

Мара — міфічна богиня зла, хвороб і смерті. Пізніше — уособлює тривожний і неспокійний сон. Мислилась людиноподібною істотою, що насідала на сонну людину, а коли людина прокидалася, миттю зникала. На Бойківщині цей персонаж виступав уособленням біди. Continue reading

Posted in | Tagged , , , , , | Коментування вимкнуто

Мавки, нявки, бісиці — демони-діти

Мавки (нявки, бісиці) — міфічні істоти, що уособлюють душі дітей, котрі народилися мертвими або померли нехрещеними. Їх ще називають потерчатами, страдчатами, повітрулями, лісними, лоскотницями. У деяких районах Поділля побутувало повір’я, ніби мавки — це викрадені нечистим діти. Дослідники вважають, що повір’я про мавок — своєрідні варіації відомих й іншим народам вірувань у русалок, німф. Continue reading

Posted in | Tagged , , , , , , | Коментування вимкнуто