Вовкулака (вовкун) як персонаж українського фольклору.

Вовкулака (вовкун)  — це популярний персонаж українського фольклору. За народними віруваннями, вовкулаки належать до незвичайних, напівфантастичних істот. Їх виникнення пов’язане з людьми, яким приписували надприродні властивості через зв’язок їх з нечистою силою. Поширені версії про дві категорії вовкулаків: вроджених та зачарованих (обернених).

Вродженим вовкулакою могла стати людина, що народилася під певною планетою. Вірили також, що коли вагітна жінка побачить вовка, то народиться в неї дитина-вовкулака. Вважалося, що зачарованими вовкулакам стають люди, яких обертають у вовків чаклуни, відьми. Для цього достатньо було «забути Бога» і за вказівкою відьми перекинутись тричі через ввіткнутий у землю ніж. Часто таке перевтілення відьма могла зробити і без згоди людини. На відміну від зачарованих вовкулаків, що перебувають у вовчому образі по кілька років, вроджені живуть у сім’ї, як звичайні люди, і лише в певний час, найчастіше вночі, перетворюються у вовків, об’єднуються з вовчими зграями і винищують худобу. Вдень знову прибирають звичний вигляд. Існували різні засоби повернути зачарованому вовкулаці образ людини: стягнути з нього шкіру; перевести через хомут; розірвати шнурок, що висить у нього на шиї, та ін.

Народні уявлення українців про вовкулаків формувалися на основі давньослов’янських, язичницьких вірувань у добрі і злі сили, у чарівників та перевертнів.

This entry was posted in and tagged , , , , , . Bookmark the permalink.

Comments are closed.