Світилка як міфічна істота

Світилка (світло) — міфологічний образ українського фольклору. В традиційних народних уявленнях українців описи та трактування образу світилки трапляються рідко. Мислилась вона страшною і ворожою людині істотою і змальовувалася у вигляді трьох свічок. Більш поширеними є оповіді про демонічне світло, яке набувало різних форм і з’являлося незалежно від пори року.
Світилка ж, за народними віруваннями, з’являється восени і ходить вночі по полях, коли вже зберуть урожай хліба. Поява на полях світилки збігається з часом, коли «женять на Семена свічку», «лушника». Подекуди її ототожнювали з вогнем: «Коли зберуть хліб, то вогонь ходить по полях». У етнографічних описах зустрічі з світилкою трактуються як небезпечні, такі, що викликають страшний переляк і навіть смерть. У деяких переказах та народних сюжетах про світилку наявні й мотиви про її зв’язок з нечистою силою. Так, подибуємо велику низку оповідань про перетворення в світло чорта, блуду, страху та інших бісів, злих духів. Демонічному світлу народна уява приписувала ті ж функції, що й іншим духам — здатність перевтілюватись і з’являтися у різних виглядах; зловорожі щодо людини дії. Хоча в описах світилки та світла і є певні відмінності, все ж гадаємо, що вони спричинені особливостями локального трактування цих міфічних образів, яких фольклорна традиція наділяє спорідненою сутністю і функціями.

This entry was posted in and tagged , , , , , . Bookmark the permalink.

Comments are closed.