Українська культура та українська державність

На духовній і матеріальній культурі українського народу відбилася надзвичайна драматичність його історичного буття. Суть, роль і визначальні етапи еволюції національної культури і національної свідомості і досі залишаються науково не осягнутою сферою об’єктивного вивчення в Україні. Як феномен, українська національна культура, по суті, не досліджувалася українськими вченими.

Правда, на початку XX століття, головним чином, у 20-ті роки — в період українського відродження — вчені намагалися розглянути в історичній перспективі формування національної культури як органічної складової становлення нації і національної самосвідомості. Відповідна наукова база була підготовлена попередниками. Це праця Миколи Костомарова «Дві руські народності», опублікована 1861 року на сторінках «Основи», це і «Світогляд українського народу» (1876 р.) І. Нечуя-Левицького, це фундаментальне дослідження Михайла Грушевського — десятитомна «Історія України — Руси» (1848—1937 рр.), його ж «Ілюстрована історія України» (1912 р.), «Культурно-національний рух на Україні в XVI—XVIII віці» (1912 р.), це і праця Івана Огієнка «Українська культура. Коротка історія культурного життя українського народу» (1918 р.), Крім цих ґрунтовних, як правило, піонерських досліджень історико-культурних явищ і процесів в Україні з’явилося на початку XX століття багато різних статей, які тою чи іншою мірою заглиблення у науковий аналіз висвітлювали важливі аспекти історії української культури. Одне слово, інтенсивно нагромаджувався фактографічний матеріал для синтетичних досліджень, апробувалися теоретичні концепції під кутом зору автономності історико-культурного процесу в Україні.

Перший Президент України.
Перший Президент України.

Сприятливі умови для розвитку української історіографії та української культурології виникли в Україні у 20-ті роки. Як зазначав професор Роман Шпорлюк, «двадцяті роки були єдиним періодом в історії українсько-російських взаємин, коли історія України розглядалася як автономний процес, що розвивався поруч з історією Росії, а не як провінційний або регіональний варіант останньої. Таке трактування історії відповідало формально рівному статусу України й Росії в радянській федерації, як її тоді розуміли».

Тогочасна українська історіографія була авторитетно забезпечена історичною школою М. Грушевського, яка в системі Всеукраїнської академії наук толерантно вживалася з незалежною марксистською українською історіографією на чолі з Матвієм Яворським.

Складнішою була ситуація з дослідженням історії української культури, бо такі авторитетні вчені-культурологи, як Іван Огієнко і Дмитро Антонович, полишили Україну. А саме приват-доцент Київського університету Іван Огієнко закладав концептуальні положення в багату на факти систему історичного формування національної культури в контексті національно-визвольної боротьби українського народу за власну державність, а отже — і за можливість вільного розвитку своєї культури. В академічній промові у день відкриття Українського Народного Університету в Києві 5 жовтня 1917 року Іван Огієнко наголошував: «Культура наша велика, оригінальна, самостійна, і серед слов’янських народів займає почесне місце, бере одне з перших місць.

Іван Огієнко
Іван Огієнко

Я не міг, — вів далі доповідач, — тут докладно розказати про всю нашу культуру, про все те, що віками утворив талановитий український народ, — я це зроблю на своїх лекціях. Проте вже й з того, що я коротко розказав, можна ясно бачити, що народ з такою культурою  повинен мати такі ж самі форми   свого державного життя…»

У новій соціально-історичній ситуації необхідно було утвердити в свідомості українців переконання у самобутності національної культури і цим самим висунути вагомий аргумент у боротьбі за здобуття державності України. Тому проблеми контексту української культури, взаємодії різноманітних тенденцій у сфері культури, взаємовпливів тощо не висувалися на передній план. Головним завданням було обгрунтувати національну самобутність української культури, об’єктивно відтворити справжню картину історично-культурного розвитку нації в усій складності його суперечностей,  пошуків, боротьби і досягнень.

Прочитаний Іваном Огієнком в Українському Народному Університеті цикл лекцій про українську культуру з’явився в 1918 році окремим виданням і став, по суті, першим систематичним курсом історії культури українського народу.

This entry was posted in and tagged , , , , , . Bookmark the permalink.

Comments are closed.