Національна символіка

До наведеної вище версії про походження тризуба додамо й такі: уособлення трьох природних стихій — повітря, води та землі, зображення атакуючого сокола. Останнє, наприклад, пов’язане з Київською Руссю. Академік Б. О. Рибаков, скажімо, вважає, що підвіски з тризубом могли бути знаками князівської   адміністрації   за   типом   татарських. Необхідно підкреслити й таке: тризуб, що зустрічається на підвісках, виявлених у Новгороді, в багатьох деталях збігається із зображенням знаків на срібних монетах князя Володимира. Крім того, підвіски з тризубом і ускладненим орнаментом виявили під час розкопок у Києві, Білгороді, Новгороді.

Герб Лохвиці. Перша половина 17 століття.
Герб Лохвиці. Перша половина 17 століття.

Тризубом,   як  знаком   князівської власності Рюриковичів, широко  користувалися у державному   житті Київської Русі — зображали  на  печатках,   якими скріплювалися    міжнародні   договори, і на князівських товарах, що відправлялися на продаж за кордон. Крім того, виконані в бронзі або сріблі, тризуби прикрашали паски дружинників князівського війська, його зброю, знамена. Наприклад, на малюнку з відомого болгарського рукопису «Хроніка Манасії» (XIV століття) зображено дружинників князя Святослава під Доростолом з прапорами, на вершку древків — тризубець. Не обходилося без тризуба, коли мітили князівське майно, зокрема коней, про що згадується в «Руській правді»: «А за княжь конь, иже той с пятной,— 3 гривни». «Пятна», до речі, як і «знамена»,— тогочасні знаки власності.

Герб Остра. 60-ті роки 17 століття.
Герб Остра. 60-ті роки 17 століття.

Відомий історик Михайло Грушевський пояснює походження тризуба так: «Що представляє сей знак? Про се робилися ріжні здогади — тому що сей знак, як то бувало з такими старинними знаками, дуже стилізований, себто реальний образ предмета, котрий він представляє, дуже змінений для того, щоб фігура мала більш декоративний, рисунковий, візерунковий характер.

З ріжних об’яснень я вважаю найбільш вірним те, що се вершок булави, чи як то називають французи, «начальницької палиці», знаки власти старшини. Такі палиці річ дуже стара,  вершки чи головки таких палиць встрічаються у знахідках кам’яної доби, коли люди ще не вживали металів. З таких палиць розвинулися потім наші булави, пірначі, чи-кани — знаки власти ріжної старшини. Головку такого пірнача представляє Володимирів знак… Головне те, що се оздоба питоменна, не запозичена, не видумана, а зв’язана з нашою тисячолітньою державою, політичною і культурною історією».

По смерті Володимира Святославовича знаки тризуба ще довго зберігалися на монетах великого князя Святополка (1015—1019), Ярослава Мудрого (1019—1054), а в синів останнього вже бачимо в ужитку двозуб.

Великий князь Володимир Мономах (1113—1125) повертає із забуття тризуб Володимира Святославовича. Але з початком феодальної роздрібненості Русі цей знак поступово витісняється з життя Київської держави.

Водночас наголосимо, що тризуб зникає на наших землях аж до 1918 року, але не повсюдно. Його мав на своїй печатці першої половини XIV століття удільний князь Данило Дмитрович (спадкоємець Данила Галицького), що був родоначальником династії князів Острозьких. На середньовічних печатках Львова та Станіслава (Івано-Франківськ) бачимо три башти на міських воротах, що безумовно навіяне використанням тризуба. Подібне зображення збереглося й на гербах багатьох міст Лівобережної України аж до XX століття. Зокрема, три вежі мав герб Мглина (нині — Брянська область), Остра, а на гербі Лохвиці — три флюгери.

This entry was posted in and tagged , , , , , , , . Bookmark the permalink.

Comments are closed.