Національна символіка

Наприклад, родинна ознака батуринського   (там  тривалий  час  знаходилася  сто- лиця козацької держави — Гетьманщини) сотника Якова Долинського — в голубому полі золотий хрест і золота підкова.

Згадані кольори переважають на гербах графа Безбородька, гетьманів    Михайла Дорошенка,    Івана Брюховецького,    Кирила    Розумовського, багатьох інших представників козацької старшини.

Цю традицію простежуємо в дореволюційний час і на численних знаменах ремісничих цехів. Наприклад, прапор ткачів Чернігова — голубий тафтяний, облямований жовтою голлю, на ньому поруч з постатями святих зображено ткацький човник. У кравців — червоний, золотим позументом обкладений, посередині на голубому тлі: з одного боку — розп’яття Христове, а з другого — пресвята Богородиця Троїцька Іллінська Чернігівська й ножиці.

Окремо слід розповісти й про поховальне сукно. Так-от, чернігівські ремісники вкривали померлих: кравців — синім із золотим хрестом, облямованим срібним мереживом; ткачів — синім із зеленим хрестом, лиштва — червона; шевців — синім із золотим хрестом, лиштва — червона. Подібні прапори й поховальне сукно були й у ремісників Ніжина, Прилук, Березни, Борзий, що на Чернігівщині. Виключно жовто-блакитні прапори належали цехові ніжинських ткачів.

Коли 1848 року Головна Руська Рада у Львові обрала собі герб князів Романовичів — золотий лев на голубому полі, то загони народної гвардії, селянської самооборони, гірських стрільців, що створювалися нею, мали й прапори названих кольорів. Навіть лафети селянської артилерії були синьо-жовті, а самі артилеристи вдягалися в сині мундири з жовтими вилогами.

Прапор львівської землі
Прапор львівської землі

З кінця XIX століття синє й жовте повсюдно входить у побут населення Галичини й Буковини, що належали тоді до Австро-Угорщини. Саме під цими кольорами проходять щороку роковини Великого Кобзаря. Саме під ними починають організовуватися молодіжні спортивно-освітницькі товариства «Соколи» й «Січі».

Особливо великого поширення набувають ці барви на західноукраїнських землях 1911 року, коли відзначалося 50-річчя від дня смерті Шевченка й відбувалося посвячення спільного прапора «Соколів» і «Січей».

1914 року маєво жовто-блакитних знамен супроводить святкування 100-річного ювілею від дня народження нашого генія не лише на Галичині  та   Буковині,   а   й   скрізь,  де були українські громади, — у Відні, Празі, Варшаві, за океаном. Тоді ж, 9 березня 1914, незважаючи на заборону, жовто-блакитний прапор внесли  на урочисту маніфестацію київські студенти.

Після повалення монархії Романових пам’ять Шевченка навесні 1917 р. вшановувалась на території Російської імперії під жовто-блакитними прапорами. І не тільки в Україні, а й скрізь, де гуртувалося українське громадянство. Зокрема, на панахиді по Шевченку, яка відбулася 25 березня 1917 року біля Казанського собору, над 20-тисячним натовпом петроградських українців майоріли, як повідомляли російські газети, «величезні прапори жовто-блакитного забарвлення колишньої Запорозької Січі й Гетьманщини».

Саме під жовто-блакитним прапором українські солдати вирушили в травні того ж року на російсько-німецький фронт. Під цим прапором вони вишикувалися в Кам’янці-Подільському перед штабом Верховного Головнокомандуючого. Генерал Брусилов, узявши до рук жовто-блакитний стяг, мовив до солдатів: «Під цим прапором я бачу гідне козацьке військо українців, яке, сподіваюсь, допоможе мені важкої години боротьби за благо усього народу. Слава українському війську!»

Прапор Київського полкн. 1651 рік.
Прапор Київського полкн. 1651 рік.

1 липня 1917 року на ділянці фронту Конюхи-Потутори в Галичині перейшов у наступ 6-й українізований корпус російської армії. За свідченням англійського військового аташе генерала Нокса, з першого ж удару корпус зайняв три лінії німецько-австрійських окопів. Але цей успіх обернувся й трагедією для українського народу, бо з’ясувалося, що тут під жовто-блакитними прапорами брат убивав брата.
Водночас зазначимо: саме тоді й почалося на фронті масове братання українців по обидва боки траншей. Усе це видно на фотографіях, які були опубліковані.
Отож, зважаючи на традиції використання жовто-блакитного прапора напередодні жовтня 1917-го, Центральна Рада Української Народної Республіки затвердила державний прапор саме з таким поєднанням кольорів.

This entry was posted in and tagged , , , , , , , . Bookmark the permalink.

Comments are closed.