Національна символіка

Не можна скидати з рахунку й того, що по закінченні громадянської війни боротьба трудящих західноукраїнських земель проти польського поневолення освячувалася жовто-блакитними прапорами, з ними населення цього регіону зустрічало у вересні 1939 року Червону Армію.

Тож не може бути ніяких сумнівів у тому, що жовто-блакитний прапор є традиційним для українського народу, його історичною святинею.

Після проголошення незалежності синьо-жовтий прапор   став   символом  незалежної   України.

Козацький прапор

Гей там, на горі, Січ іде.

Малиновий стяг несе.

Цими рядками з народної пісні навічно вкарбовано в нашу історичну пам’ять символ Війська Запорозького, символ української державності в часи Гетьманщини. Про те, що українське козацтво вважало за свій головний колір червоний (малиновий), свідчить багато історичних джерел. З них довідуємось, що найбільшою святинею запорожців XVI—XVII століть була корогва червона із зображенням білого архістратига Михаїла — покровителя козацтва. За цим прапором завжди несли ще один, червоний — із зображенням герба того чи іншого гетьмана. Це, зокрема, засвідчує опис козацького війська під Львовом від 1655 року. З червоним прапором Богдан Хмельницький зустрічав польських комісарів під Переяславом узимку 1649 року.

Один із козацьких прапорів
Один із козацьких прапорів

Відомі   нам   описи    козацьких     прапорів     підтверджують  схильність запорожців до червоного кольору, йдеться, зокрема, про знамена Київського та Чернігівського козацьких полків 1651 року, прапори останньої Січі, зруйнованої 1775 року за наказом Катерини II, а також знамена слобідських козацьких полків — Сумського, Охтирського, Харківського, Ізюмського, Острогозького. На це звертає увагу й усна народна творчість, а також поезія Великого Кобзаря.

Найпоширеніший вид козацьких прапорів
Найпоширеніший вид козацьких прапорів

І коли Шевченкову труну вранці 8 травня 1861 року приготували в далеку дорогу на дніпровські береги, і петербурзькі українці зрозуміли, що вони навік прощаються з велетом духу, могила котрого була їм підтримкою в чужій стороні, піднявся над велелюдним натовпом Пантелеймон Куліш і проголосив:

«Що ж це, батьку Тарасе, ти від’їжджаєш на Україну без червоної китайки, заслуги козацької? Чим же ти нижчий від тих козацьких лицарів, що червоною китайкою вкривалися, заслугою козацькою пишалися? Ні один предок твій не сходив з цього світу без цієї останньої честі. Чи вже ж ти чужим-чуженицею вмер на чужині? Що ж про нас скажуть на Україні, як ми тебе вирядимо непокритого червоною китайкою?.. Скажуть, що й ми такі перевертні, як ті дуки, що позабирали козацькі луги і луки… Ні, батьку, ще не попереводилися діти козацькі! Розкиньте ж, небожата, червоний цвіт славетний на чорній сумній домовині Тарасовій! Отепер їдь, Батьку! Нехай земляки знають, що ми тут, у столиці, своєї ста-ровітщини не занедбали».

А далі Куліш сказав:

«З’явися, Батьку, серед рідного краю під своєю червоною китайкою та й згромадь навкруги себе сліпих, глухих і без’язиких, нехай вони із мертвих уст твоїх почують твоє безсмертне слово, та нехай, хоч помиляючися, почнуть говорити не позиченою мовою!..»

Малинові стяги як символ козацької державності масово з’явилися на маніфестаціях українців після перемоги Лютневої революції в Петрограді 1917 року, під ними поряд з жовто-блакитними формувалися перші українські національні військові з’єднання. Тобто козацький колір знайшов відображення в символіці нової України, яку на той час репрезентувала Центральна Рада.

Водночас мусимо зазначити, що, починаючи з XVIII століття, все більше козацьких прапорів виготовляєтьея з блакитного полотна, на якому золотою фарбою зображуються хрести, небесні світила, зброя, постаті святих. На лицьовому боці полкових і сотенних прапорів, як правило, — козак із самопалом у золотому чи жовтому шитті на голубому фоні. Це ж стосується й прапорів Запорозької Січі, особливо останнього періоду існування дніпровської вольниці. Зокрема, відомі нам з довоєнної збірки Ермітажу знамена Запорозької Січі, до виготовлення яких причетний останній кошовий Петро Іванович Калнишевський, — жовто-блакитного поєднання  кольорів.

This entry was posted in and tagged , , , , , , , . Bookmark the permalink.

Comments are closed.