Національна символіка

Опублікований директором Центрального державного історичного архіву України у Києві Л. З. Гісцовою не відомий досі документ дає підстави заявити про те, що вже в середині XVIII століття на Запорожжі широко використовували жовто-блакитні знамена. Ось ці слова з листа Петра Калнишевського до одного з київських священнослужителів стверджують це: «При сем услужно прошу в Києве, искусных мастерей проискав, подрядить зделать в прилагающуюсь меру войсковое знамя на блакитном канавеце (шовкова тканина — В. С.), в подобие имеющегося при Коше на жолтой материи четвероугольного недавно поновленого знамя (которого Вы довольно знать изволите) со изображением на нем гербов: с одной сторони — святых апостол Петра и Павла, и между имы церквы; з другой — большого орла, а на нем с мечем архистратига Михайла…»

Як бачимо, запорозьке лицарство сприймало національні барви українського народу: жовто-блакитний прапор, як і малиновий, стає символом козацтва.

Козак із самопалом

Коли нова суспільна організація, народжена на дніпровських островах, заявила про себе переможними походами проти турецько-татарської орди в середині XVI століття, подивувавши відвагою своїх рицарів усю тогочасну Європу, вона зажадала і своєї символіки. Що ж стосується появи цього герба в Запорозькій Січі, то відомий нині дослідник національної символіки львів’янин Андрій Гречило вважає, що «вперше постать козака (без мушкета, з самою тільки шаблею) зустрічається на печатці гетьмана Гната Васильовича (1596 р.)».

Всеукраїнське православне братство
Всеукраїнське православне братство

Вважаю, є підстава твердити, що у такому вигляді козацький герб існував і раніше. Зокрема, описуючи клейноди, надані польським королем Стефаном Баторієм дніпровській вольниці 1578 року, український літописець Григорій Грабянка зазначає: «Сей напечаті Малороссійской войсковий герб, то єсть вони в колпаку перекривленном, на плечах мушкет, а при боку и козацкий рог с порохом… подан у війско Запорожское гетьманом Малороссийским за кровавые их противу бусурман заслуги на вечные часы».

Крім того, В. В. Грабовецький та В. О. Гавриленко виявили в рукописах Львівської наукової бібліотеки Академії наук України імені В. Стефаника печатку, якою скріплений підпис гетьмана Григорія Лободи 1595 року. Вона кругла, діаметр — 27 міліметрів. Всередині на фігурному, загостреному знизу ренесансному щиті вирізьблено козака у довгому, за коліна, жупані. З-під нього виглядають шаровари й чоботи. Ноги запорожця повернуті вліво, вірогідно його зображено з поворотом ліворуч на три чверті. На лівому плечі — мушкет з широким ложем і коротким стволом, у правиці він тримає навскоси витягнуту з піхов шаблю. Запорожець високий, стрункий, з туго перев’язаним паском і широко розставленими ліктями. Створюється враження, що козак стоїть на урочистій варті чи на бойовому посту.

Така печатка стоїть на універсалі козацького гетьмана Григорія Лободи, датованому 31 серпня 1595 року з Корсуня, зверненому до жителів сіл Кунян і Колоденське, підбурюваних їхніми війтами до спротиву розпорядженням запорожців. Керівник козацького загону в Жорнищах Маско у зв’язку з цим звернувся зі скаргою до гетьмана Лободи, і той одразу ж зажадав від кунянців і колоденців «під срокгим коранем вуйсковим» коритися в усьому козакам Маска, а також допомагати їм «тих зрадників і виновників» — війтів і непокірних міщан піймати, і «не беручи маєтностей їх жадних», доправити останніх до табору запорожців, де перебував сам Лобода.

І хоч у даному випадку скріплений  печаткою підпис гетьмана стоїть не на зверненні до сусідніх держав чи, скажімо, уряду Речі Посполитої, проте мусимо зазначити,  що її  наявність є  свідченням відповідного рівня козацької організації,  уже  немислимої  без такого     атрибута.     При    цьому слушним     вважаю     зауваження Б. Крупицького стосовно того, що, починаючи з 70-х років XVI століття, низове козацтво зі своїм січовим осередком набирається на силі так швидко, що стає організованим і сконсолідованим угрупованням,  майже незалежним від влади. І впливовим, додамо, про що свідчать події, які відбувалися власне в Україні. Це засвідчується і наведеним вище розпорядженням гетьмана Лободи.

Козак із самопалом (мушкетом)
Козак із самопалом (мушкетом)

Це зображення озброєного запорожця зустрічатиметься на печатках і прапорах дніпровської вольниці аж до зруйнування Катериною II Запорозької Січі 1775 року, залишаючись її основним символом так само, як і козацької держави Гетьманщини, започатої ще у період визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького і аж до її ліквідації у 1764 році.

Саме з огляду на це рицар з мушкетом (самопалом) стає загальнонаціональним символом українського народу. Тож не випадково навесні 1917 року ширяться по Україні процеси відродження державності, а відтак постає і питання про створення свого герба. Козацький символ названо в числі перших. Враховувалася, очевидно, думка відомого історика зі Львова Степана Томашівського, котрий, бувши прихильником золотого галицького лева, ще 1912 року писав: «коли поза львом яка инша фігура була ще в княжих часах уживана в характері гербового знаку— (монети, щити, печатки), то не архангел, лише узброєний лицар (первісно може образ самого князя, що прибрав подобу св. Юрія, як він проколює змія). Така фігура знову виступає у галицько-володимирській державі…

This entry was posted in and tagged , , , , , , , . Bookmark the permalink.

Comments are closed.