Національна символіка

Золотий лев

Коли на хвилі відродження національної самосвідомості після лютневих подій 1917 року постало питання про запровадження символіки України, то серед інших знаків, здатних виразити загальнонаціональне, був і золотий лев галицький.

Вперше про нього згадується у хроніці Зіморовича, де читаємо: князь Данило Галицький, засновуючи на честь свого сина Лева місто Львів (1256 рік), дарує жителям останнього герб із зображенням золотого лева на синьому полі. Це — писемна згадка. А натуральне зображення цього гербового знака бачимо вже на печатці, що скріпила грамоту двох га-лицько-володимирських князів — Андрія і Льва II, котрі називали себе князями всієї Русі, Галича і Володимира, від 9 серпня 1316 року. Подібну печатку мав і останній галицько-волинський князь Юрій II — її використано на його грамотах від 9 березня 1327 року, 11 лютого 1334, 20 жовтня 1335.

Золотий лев
Золотий лев

Золотий лев на синьому тлі залишався відзнакою галицьких земель і після того, як їх захопили польські королі. Скажімо, Казимир Великий, який правив тут (1349—1370), угорсько-польський Людвик І (1370—1382), його намісник князь Володислав Опольський (1377—1378), польсько-литовський Володислав Ягайло (1387—1434) давали розпорядження карбувати на галицьких грошових знаках зображення лева. З 1434 року, коли було утворено Руське воєводство, що об’єднувало Львівську, Галицьку, Перемишльську, Сяноцьку, а пізніше й Холмську землі, золотий лев, що спинається на скелю, став його гербом.

Водночас галицький лев залишається й символом Львова: його зображено біля міської брами, що є символом міста. Така композиція, на думку дослідника сфрагістики Львова О. В. Маркевича, промовляє на користь найранішої назви — Львівград, Львівгород.
Цей же   автор,   простеживши еволюцію львівського герба, на основі архівних документів довів, що «руським» левом можна вважати тільки того, що рухається вправо на фоні відчиненої міської брами. Інші зображення лева на львівських міських печатках з’явилися під впливом католицьких, а з 1787 року — німецьких символів.
Однак 1848 року, коли західноукраїнськими землями, як і всією Європою, прокотилася могутня хвиля революційних подій, створена у Львові Головна Руська Рада повертається до споконвічних символів Галицької Русі — золотого лева на синьому полі. Відтепер його зображення бачимо не тільки на гербі Львова, він стає символом національно-визвольної боротьби трудящих Галичини й Буковини за свою незалежність, набуває поширення скрізь у цих регіонах України. Згодом його беруть за свої емблеми «Соколи» і «Січі», які створювалися тут наприкінці XIX — на початку XX століть. Золотий лев з’являється й на спільному прапорі цих спортивно-просвітницьких організацій західноукраїнських земель, посвяченому у вересні 1911 року.

Герб Львівської землі 14-15 століть.
Герб Львівської землі 14-15 століть.

Через рік на сторінках- української преси зчинилася дискусія з приводу майбутнього українського національного герба. Львівська газета «Діло» запропонувала прийняти за такий святого архистратига Ми-хаїла. І тоді на сторінках «Неділі» виступає відомий історик Степан Томашівський, котрий висуває свої аргументи на користь галицького лева: «…Не може бути жодного сумніву в тім, що історично найстаршим і традиційно безперервним знаком на українських, землях є лев, ніякий другий не може в тім напрямі ставати поруч нього. Він передовсім сягає в ті часи державної самостійності нашого народу (XIII в.), а територіально беручи, він зовсім не є знаком для самої тілько Галичини.

Лев був знаком для всієї Галицько-Володимирської держави, що обіймала велику більшість усіх українських земель від Вислока по Дніпро і від долішнього Буга по Карпати і Чорне море».

«Правда, — зазначає далі Томашівський, — за польських часів знак цей приложено до самої тілько Галичини, а для Волині, Поділля, Київщини скомбіновано окремі знаки».

Таким чином, визнавши, що «лев є гербовим знаком для всіх українських земель по сім боці Дніпра» (правобережних — В. С.), підкреслює автор, «то йому належить не лише перше місце між усіх інших; він може мати право бути загальноукраїнським символом. Се право ще більше оправдане з огляду на ту ролю, яку відіграла галицько-володимирська держава в історії витворення й розвитку української національності. Без сеї держави трудно уявити собі можливість теперішнього істнованя української нації: тут лежить наш національний угольний камінь. Ся величезна історична вага західно-українських земель нехай отже буде зазначена й у характері національного гербу.

This entry was posted in and tagged , , , , , , , . Bookmark the permalink.

Comments are closed.