Як віл в ярмі, отак я день за днем
Свій плуг тяжкий до краю дотягаю;
Немов повільним спалююсь огнем,
Та ярко бухнуть сили вже не маю.
Замерли в серці мрії молодечі,
Ілюзії криниця пересохла;
Різкі, сухі мої зробились речі, –
Пора худого жнива надійшла.
Худеє жниво! Сіялось, мабуть,
Замало й ненайкращої пшениці,
А час не ждав! Холодні зливи йдуть, –
Важку ворожать осінь нам зірниці.
_ _ _ _ _
Ключові слова: українські традиції, звичаї, Великі твори, Як віл в, культура.