Байдужісінько мені тепер
До всіх ваших болів і турбот,
До всіх ваших боїв і гризот!
Всі ідеї ваші, весь народ,
Поступ, слава, – що мені тепер?
Я умер!
Хоч вались про мене весь сей світ,
Хоч брат брата тут мордуй і ріж, –
Нічого мені тепер глядіть,
Нічого вже добиваться більш!
В моїм серці вбитий острий ніж,
І навіки душу я запер, –
Я умер.
Хай побіда світла вас манить,
Хай надія додає вам крил, –
Та моя надія ось лежить:
Я – судно без мачтів і вітрил,
Я для радощів не маю сил,
І з життям умову я роздер, –
Я умер.
_ _ _ _ _
Ключові слова: українські традиції, звичаї, Великі твори, Байдужісіньк, культура.