“Самовбійство – се трусість
Се втека з борні,
Ошуканськая кріда”, –
Так скажуть мені.
Ах, панове! Про трусість
Мовчіть ви мені!
Чи ви нюхали порох
В життєвій війні?
Чи ви лоб свій розбили
О дійсності мур?
Чи вам звісно, як смачно
На гаках тортур?
“Самовбійство – се прогріх,
Безправ’я і злість...”
Най вам слово Христове
На се відповість.
Як Христос по землі ще
Навчати ходив,
То зустрів чоловіка,
Що в шабас робив.
“Як же можна! Се прогріх!” –
Обурився хтось,
Та робітнику строго
Промовив Христос:
“Коли знаєш, що чиниш –
Блаженний єси;
А не знаєш, що чиниш –
Проклятий єси.
Коли знаєш, що чиниш –
Закон твій – ти сам;
А не знаєш, що чиниш –
Закон є твій пан” .
Для знающих знання їх
Найвищий закон;
Незнающі в законі
Най гнуться карком.
Чи я знаю, чи чиню,
Се знаю лиш я –
І такий, що мене зна
Ще ліпше, ніж я.
_ _ _ _ _
Ключові слова: українські традиції, звичаї, Великі твори, Самовбійство, культура.