Валерій Лобановський

Валерій Васильович Лобановський народився 6 січня 1939 року в сім’ї робітника, в Києві. Навчався в київській школі N319 (сьогодні там встановлено меморіальну дошку, а сам навчальний заклад названо його іменем). Із 1956 року навчався в Київському політехнічному інституті, але вищу освіту одержав в Одеському політехнічному інституті.

У 1957 році 18-річного юнака, вихованця футбольної школи №1 та футбольної школи молоді в Києві, запросили до футбольного клубу "Динамо" (Київ), а через три роки він увійшов до основного складу. У сезоні 1961 року "Динамо" увійшло в історію як перша не московська команда-чемпіон, Лобановський тоді провів 10 голів. Усього як гравець він провів 253 матчі в чемпіонаті СРСР у вищій лізі і забив 71 гол (у київському "Динамо" - відповідно 144 матчі і 42 голи, в одеському "Чорноморці" - 59 і 15, у донецькому "Шахтарі" - 50 і 14).

Валерій Лобановський досить швидко закінчив кар'єру футболіста і перейшов на тренерську роботу. Першою командою для 29-річного наставника був дніпропетровський "Дніпро", куди його запросили в 1968 році й з яким посів третє місце в другій групі класу «А». Та вже в жовтні 1973 року він очолилює київське "Динамо", а в 1974 році кияни виграли чемпіонат і здобули Кубок СРСР. У традиційному "списку 33 кращих" футболістів СРСР 1974 року було 8 "динамівців", із них 7 - під №1. У 1975 році київське "Динамо" здобуло радянському клубному футболу перші в його історії європейські призи - Кубок кубків і Суперкубок УЄФА.

За підсумками 1975 року, британська Асоціація спортивних журналістів визнала "Динамо" (Київ) найсильнішою футбольною командою світу. Після здобуття Кубка Радянського Союзу і перемоги в першості 1990 року Валерій Лобановський став найтитулованішим тренером часів СРСР. Тричі його призначали наставником збірної СРСР і стільки ж - головним тренером "Динамо". Восени 1996 року Валерій Васильович повернувся до київського "Динамо". Згодом керівництво українського футболу вирішило спробувати Лобановського в ранзі наставника української національної збірної, але він не залишив "Динамо", тренував дві команди одночасно. Такий досвід Валерій Васильович уже мав у 1975-1976 та 1986-1990 роках, коли тренував збірну СРСР.

7 травня 2002 року Лобановського під час календарної гри чемпіонату з "Металургом" у Запоріжжі було госпіталізовано з діагнозом "інсульт" та прооперовано, але його серце зупинилося. На церемонію прощання з видатним тренером, що відбулася 14 травня 2002 року, прибули: Президент України Леонід Кучма, прем'єр-міністр Анатолій Кінах, попрощатися з тренером прийшли також колишні підопічні Андрій Шевченко, Сергій Ребров, Володимир Мунтян, Олег Блохін, Олександр Заваров, Ігор Бєланов. Похований видатний тренер-практик, новатор українського футболу, улюбленець мільйонів уболівальників цього мужнього виду спорту, на Байковому кладовищі в Києві. Його надгробок прикрашає колонада, де написано такий напис: ««Мы живы до тех пор, пока нас помнят»»

Ім'я заслуженого тренера СРСР та України, Героя України носить столичний стадіон "Динамо", на його честь Федерація футболу України щорічно організовує міжнародний футбольний турнір.