Володимир Кличко

Володимир Кличко народився 25 березня 1976 року в Семипалатинську (Казахська РСР). Батько - Володимир Родіонович - полковник авіації. Мати - Надія Ульянівна - службовець. Разом зі своїми батьками і братом Віталієм Володимир об'їздив велику частину Радянського Союзу. У 1985 році вони переїхали на Україну.

Дитячі заняття різними видами єдиноборств поступово склалися в досить серйозне захоплення боксом. У сімнадцять років Володимир завоював звання чемпіона Європи серед юніорів, потім п'ять разів ставав чемпіоном України з боксу, чемпіоном I Всесвітніх ігор військовослужбовців у важкій ваговій категорії (Італія, 1995 рік), срібним призером чемпіонату Європи з боксу (1996 рік).

Завоювавши золоту медаль у суперважкій ваговій категорії на Олімпійських іграх 1996 року в Атланті, Володимир Кличко став першим біло-шкірим олімпійським чемпіоном-суперважковаговиком за 36 років. У чотирьох олімпійських боях він переміг Лоуренса Клей-Бея з США, Атілла Левіна зі Швеції, Олексія Лезин з Росії та Пеа Вольграмма з Тонго. Тоді й завершилася любительська кар'єра Володимира, за яку він провів 140 поєдинків. У 134 боях він переміг, в 6 зазнав поразки. Усього лише близько половини виграних ним боїв були завершені достроково, і слава нокаутера, як і страхітливе бойове прізвисько, з'явилися у Володимира тільки після переходу в професіонали - так само колись сталося з чемпіоном в шести різних вагових категоріях легендарним Томасом Хірнсом, раптово відкрив в собі 'ударні' здібності після не зазначеної великою кількістю нокаутів аматорської кар'єри.

Професійний дебют Володимира відбувся 16 листопада 1996 року, в один день з профдебютом його старшого брата Віталія. У німецькому місті Гамбург Володимир нокаутував Фабіана Месу в першому раунді зустрічі.

З цього дня і по 2004 рік Володимир і Віталій є бійцями німецької промоутерської компанії Universum Box-Promotions під керуванням Клауса-Пітера Коля.

Шістнадцять наступних поєдинків Володимира завершилися нокаутом в його користь. Винятком стала лише історія з Карлосом Монро, перший поєдинок з яким завершився дискваліфікацією американця через навмисного удару головою. Приблизно через рік Володимир знову зустрівся з Монро і переміг технічним нокаутом.

У 1998 році Кличко завоював проміжний титул WBC International, відправивши в нокаут Маркуса Макінтайра у другому раунді. Першим суперником, який зумів достояти до кінця поєдинку з Володимиром, був Еверетт Мартін, якого Кличко переміг одноголосним рішенням суддів за вісім раундів.

У наступних шести боях Кличко перемагає нокаутом. Тільки в поєдинку зі Стівом Паннелом, відбувся 19 вересня 1998 року, сталася невеличка неприємність - Володимир опинився в першому за свою кар'єру нокдауні, але в тому ж раунді відправив суперника на настил рингу і добив його в наступному раунді.

Бездоганний послужний список Кличко був зіпсований 5 грудня 1998, коли він програв технічним нокаутом в 11-му раунді американському ветеранові Россу Пьюрітті. Це було першим виступом професіонала Кличко в столиці України Києві, який Володимир вважав рідним містом. Погана фізична підготовка зіграла головну роль у поразці Володимира. До цього бою Кличко жодного разу не доводилося боксувати довше восьми раундів. Протягом всього поєдинку Кличко домінував над Пьюрітті з величезним відривом по очках, але буквально звалився на поміст рингу в кінці бою через повного занепаду сил. Він двічі падав у десятому раунді (хоча був зарахований тільки один нокдаун), а на 16-й секунді 11-го раунду бій був зупинений його тодішнім тренером Фріцем Здунеком, вибіг на ринг і втиснувшись між Кличком і його суперником.

За свою професійну кар’єру до 2011 року Володимир Кличко провів понад 59 поєдинків, з них 56 з перемогою (47 нокаутів, 3 за відмовою, 5 за одноголосним рішенням сіддів та 1 дискваліфікація).