Середземноморський регіон — батьківщина цього вічнозеленого листяного дерева. Стовбур у рослини в молодості гладкий, сіруватого кольору, з роками його покриває темно-сіра розтріскуюча кора. У природних умовах кам’яний дуб має красиву крону, стійкий до посухи, не вимогливий до грунту. Чергові шкірясті листя по краю колючезубчаті.
Розташування бонсаї: найкраще містити влітку на свіжому повітрі, у світлому сонячному місці. До сонячним променям потрібно привчати поступово, якщо винести дуб на свіже повітря з весни. Взимку рослину розташовують у вікна в приміщенні, де не топлять.
Грунт для бонсаї: змішують глинистий гранулят, пісок і пікіровочну землю у співвідношенні 2:1:1. Можна застосовувати й інші не надто дрібнозернисті суміші. Раз на два-три роки молодим рослинам міняють грунт. Більш старі рослини ще рідше пересаджують у новий субстрат.
Полив бонсаї: вода з водопроводу підходить для поливу. Зволожувати грунт потрібно рівномірно, більш-менш часто. Краще суха земля, ніж надто волога.
Добриво бонсаї: раз на два тижні удобрюють в період зростання. Взимку не удобрюють взагалі.
Формування бонсаї: можна отримати будь-які японські стилі бонсай завдяки природній формі зростання дуба кам’яного. Для формування молодих одно-і дворічних пагонів можна обережно застосовувати дріт. Натяжні пристосування використовують для більш старих гілок. Щоб активізувати ріст дерева в товщину, пагони обрізають по досягненні довжини в 20 см. У залежності від положення гілки в кроні залишають 1-5 пар листків. Ще раніше можна підрізати старі дерева.
Купівля рослин: нечасто можна купити молоді рослини. Вже сформовані деревця теж майже не можна знайти, тому краще всього збирати сіянці в якості вихідного матеріалу.
Шкідники і хвороби: шкідники майже не вражають дуб кам’яний.
_ _ _ _ _
Ключові слова: українські традиції, звичаї, Рослини, Дуб кам’яний, культура.