Географія рослин

Поява географії рослин як науки пов’язано з працями німецького вченого Олександра Гумбольдта і француза Еме Бонплан і відноситься до 1805 року, коли вони опублікували свою роботу «Етюд про географію рослин». У цій праці Гумбольдт і Бонплан вперше дають найважливіші закони, що керують розподілом рослинності по різних місцях земної кулі.

Після Гумбольдта кількість робіт з ботанічної географії стало швидко збільшуватися, так що, завдяки працям Скоу, Декандоля, Еренберга, Мірбеля, Гризебаха, Друде, а з росіян Семенова, Борщова, Бекетова, Гобі, Краснова, Коржінського та інших, тепер відомо про розподіл рослинних типів по поверхні землі і можна дати більш-менш ясний звіт про численність різних умов життя всіляких рослин Землі.

Фундаментальною працею і невичерпним джерелом думок і знання, які дали ботанічній географії величезний поштовх вперед, служить і досі твір Альфонса Декандоля «Geographie botanique raisonnée» (Париж, 1855). Багато цінного з географії рослин містить в собі твір Гризебаха «Рослинність земної кулі згідно з кліматичним її розподілом» (Геттінген, 1871, російський переклад з примітками А. Бекетова, 1874-1875).

В кінці XIX століття Оскар Друде дав цілий ряд статей з ботанічної географії, що завершився новим досвідом загальної географії рослин — «Handbuch der Pflanzen geographie» (Штутгарт, 1890).

Географія рослин — наука про розподіл рослин по зонах і поясах земної кулі та їх поєднання. Вивчаються також причини того чи іншого розподілу рослин і встановлюються ареали, тобто райони поширення окремих рослин. Великих успіхів у цьому відношенні досягнуто завдяки численним експедиціям інституту рослинництва.

Близько до географії рослин, а також до фізіології примикає екологія рослин — наука про взаємозалежність рослин і навколишнього середовища, а також про типи будови і особливості життя рослин в різних умовах. В зв’язку з екологією розвивається геоботаніка, яка вивчає рослинні суспільства диких рослин.

Рослинні види рідко зустрічаються в природі (на луці, в лісі, в степу) ізольовано, а, як правило, поєднуються в складні групи, в яких є багато видів. В останні роки в зв’язку із завданнями підвищення продуктивності фотосинтезу культурних рослин на одиниці площі посіву або насадження почав розвиватися новий розділ геоботаніки, який вивчає закономірності існування і розвитку суспільств культурних рослин — агроценозів.