Горіх Зібольда або айлантолистний— Juglans sieboldiana Maxim.
Поширений на Курильських островах, Сахаліні, в гірських лісах Японії.
Дерево до 20 м заввишки. Кора стовбура зеленувато-сіра, гілки світло-сірі, минулорічні пагони сірі, з жовтуватим відтінком, голі. Молоді пагони залізисто-волосисті. Навіть в безлистому стані дерево привертає до себе увагу. Листки чергові, великі, непарноперисті, з коричневим, залізисто-опушеним черешком, на якому розміщуються від 9 до 21 листочка.
Листочки довгасто-яйцеподібні (18 х 6 см), несиметричні в підставі, короткозагострені на вершині, по краю крупнозубчаті; зверху зелені, редковолосисті, з нижнього боку світліші, з більш густим, жовтуватим або рудуватим опушенням. Тичинкові квітки в сережках до 30 см довжиною розміщуються по дві-п’ять разом, маточкові — в довгих, прямих кистях, на одній осі до 12-20.
Плоди округлі або яйцевидні, до 5 см довжиною, з волосистою, клейкою поверхнею, в звисаючих кистях, до 20 штук. Горіх (до 4 см) з гострою вершиною і округлою підставою, ядро насіння доброго смаку.
Високодекоративна рослина, здатна очищати повітря від парів бензину і ацетилену, перевершуючи за цим показником інші види роду. Росте швидко, зимостійке. Розмножується насіннєвим шляхом, живцями і щепленням. Використовується в одиночній та груповій посадці, уздовж доріг в європейській частині Росії, в основному до широти Москви.
Довговічний. Має кілька гібридів. Росте групами і поодиноко. Вперше введено в культуру в 1866 році у Франції голландським ботаніком Ф. Ф. Зібольдом, на честь якого і був названий. Ареал розповсюдження дуже малий і продовжує скорочуватися, тому вид занесений до Червоної книги.
_ _ _ _ _
Ключові слова: українські традиції, звичаї, Рослини, Горіх, культура.