Гарбуз

Однорічні жорстко-шорсткі або волосисті трави; сланкі по землі і чіпляються за допомогою гіллястих вусиків стебла, вкриті більш-менш великими лопатевими листками. Великі, жовті або білі квіти сидять поодинці або пучками; квіти одностатеві (рослини однодомні).

Чашечка і віночок дзвонові або ворончато-дзвонові по п’яти (рідко 4-7) частках; тичинки спаялися пильовиками в головку, пильовики покручені; в жіночій квітці розвинені 3-5 стамінодій і товкач, з товстим коротким стовпчиком, з трьох-або пятилопастним рильцем і з нижньою, 3-5-гніздову багатосімяною зав’яззю. Плід — гарбуз, звичайно з твердим зовнішнім шаром (корою) і з численними сплюсненими, обрамленими товстим здуттям насінням.

Види

Всіх видів налічується близько 20.

Поширення

Дикорослі види поширені в теплих районах Азії, Африки та Америки; багато видів культивуються як декоративні (напр., «фігурні гарбуза») або заради їстівних плодів. Є й спеціальні кормові сорти гарбузів, використовувані для годівлі сільськогосподарських тварин.

Гарбуз (Cucurbita реро) найбільш поширений у культурі вид. У зрілих плодах накопичується багато крохмалю, а також цукру — глюкоза, фруктоза, сахароза і рафінозі; знайдені пектинові речовини та лужні солі; особливо багато в гарбузі каротину, що є провітаміном «А».

Виведено сорти вітаміноносних гарбузів, які містять каротину в 2-3 рази більше, ніж морква. Тому гарбуз є однією з найперспективніших культур для отримання каротину в промислових масштабах. У культурі поширені також гарбуз великоплідний (С. maxima) і гарбуз мускатний (С. moschata).