Типові зелені мохи, так само як і торф'яні, мають стебла, вкриті спірально розміщеними листками. На вершині стебла листки сидять скупчено, і спорогоній виходить з верхівки стебла. До таких вершиноплідних мохів належить, наприклад, політрихум, мній, фунарія, бріум та ін. їх стебла ростуть вертикально. У бокоплідних мохів, наприклад у гіпнуму, туїдіуму та ін., спорогонії виходять з бічних пагонів, стебла дуже гілкуються і стеляться на поверхні субстрату, на якому мохи оселяються. Зелені мохи поширені в лісах, на деревах, каменях, на грунті, а також на луках. У них розвинуте вегетативне розмноження пагонами. Деякі мохи живуть у воді, наприклад водяний мох. Відомо понад 400 видів зелених мохів.
Вивчення мохів має важливе значення при окультуренні боліт. При визначенні мохів звертають увагу не тільки на зовнішні форми, але й на будову, наприклад на кількість зубчиків у перистомі, тобто у верхній частині коробочки, на будову листків, на вигляд спор та на інші дрібні ознаки.
_ _ _ _ _
Ключові слова: українські традиції, звичаї, Рослини, Зелені мохи, культура.