Клітини кореневого чохлика наростають від конуса наростання, і тому більш старі клітини є зовнішніми, а більш молоді внутрішніми.
Зовнішні клітини мають, крім протоплазми і ядра, клітинний сік і володіють великим тургором. Вони поступово слущпваются, відмирають і ослизнюються, внаслідок чого полегшується просування кореня.
На невеликій відстані від конуса наростання вгору клітини кореня мають здатність швидко збільшуватися. Подовжуюча частина кореня називається зоною р про ст а; довжина її дорівнює 5 — 10 мм. Ще далі від кінчика кореня розташовується зона всмоктування кореня, рясно вкрита кореневими волосками.
Останні являють собою вирости клітин епідермісу, не відокремлені від них перегородками. Кожен волосок, що має протоплазму, розвинену вакуолі і ядро, володіє тонкою оболонкою, через яку розчини речовин вільно проникають у волосину й далі у внутрішні клітини кореня.
На одному квадратному міліметрі кореневої мочки знаходиться кілька сотень кореневих волосків. Довжина їх у рідких випадках досягає 8 мм, а зазвичай таки менше, тому вони рідко бувають помітні неозброєним оком.
Кореневі волоски виділяють з себе органічні кислоти, які розчиняють деякі тверді частки грунту і роблять їх доступними для живлення рослин. Крім того, виділяються з кореневих волосків слизові речовини склеюють волоски з частинками грунту, чим і пояснюється приставання землі до кореневих мочок.
_ _ _ _ _
Ключові слова: українські традиції, звичаї, Рослини, Зони кореня, культура.