Морфологічні способи творення слів

Морфологічний спосіб творення слів — найпродуктивні­ший спосіб збагачення словникового складу мови.

Основною одиницею морфологічного способу словотворення є основа. Основа, від якої твориться нове слово, нази­вається твірною. Наприклад, для іменника залізничник твірною є основа прикметника залізничний {працівник) — саме до неї додано суфікс -ик, а не безпосередньо до основи слова залізни­ця. Новоутворене слово називається похідним. Наприклад, у ряду залізо — залізний — залізниця — залізничний — залізничник кожне наступне слово є похідним від попереднього і мотивується ним, а кожне попереднє є твірним для наступного і мотивує його. Перше слово залізо непохідне, і його значення в українській мові нічим не мотивується.

Основним засобом морфологічного способу словотворення є афікси. Місце афіксів у слові (внутрішня структура слів) визначається морфологічними моделями, яких у мові обмежена кількість. Наприклад, в українській мові існує модель «без + основа + н + ий» {безкровний, безводний, без­сонний і под.). За цією моделлю утворено близько 240 прикметників.

Одні афікси продуктивні, інші, виникнувши колись, нині втратили свою здатність творити нові слова, тобто стали не­продуктивними.

Наприклад, за допомогою суфікса -ар ше й не так давно утворено цілу низку слів, таких, як шахтар, парламентар, бібліотекар, бляхар, перукар, поштар, молочар тошо. Так само продуктивним є суфікс (точніше — поєднання чотирьох суфіксів) -увальник: пікетувальник, копіювальник, вербувальник, страхувальник тошо. І, навпаки, лише в кількох іменниках чоловічого роду трапляється суфікс -ух: пастух, лінюх, сплюх (але він досить продуктивний в іменниках жіночого роду: балакуха, вередуха, товстуха, хвастуха і под.). Небагато іменників утворено за допомогою суфікса -б-: боротьба, молоть­ба, сівба, стрільба, ганьба тощо.

Морфеми в слові можуть поєднуватися між собою двоя­ко: способом аглютинації (склеювання) або способом фузії (злиття).

При аглютинації морфеми, з'єднуючись, не взаємодіють одна з одною, вони ніби механічно додаються до готової основи. В українській мові таким чином твориться майбутній час на зразок писатиму, писатимеш і т. д. Спо­собом аглютинації приєднуються префікси до основ: бать­ківщина — прабатьківщина, демократичний — антидемокра­тичний, писати — переписати; у багатьох випадках — суфік­си: студент — студентка, Харків — харків'янин, Київ — київський, шовк — шовковий; так само творяться деякі складні слова: радіоапаратура, дизель-мотор, ракета-носій, сон-трава, п 'ятиденний, сорокарічний.

При фузії морфеми, з'єднуючись, зазнають певних звукових змін або зливаються одна з одною. Це трапляється під час додавання певних суфіксів. Наприклад, коли до ос­нови батьківськ- (від прикметника батьківський) додається суфікс -ин(а), то кінцева частина основи -ськ- змінюється на -ніч-: батьківщина. При додаванні суфікса -ств(о) до коре­ня козак звук кореня к і звук суфікса с нерозривно зливають­ся в один звук ц: козацтво.

Слова можуть утворюватися:

а) додаванням префіксів: їхати — під'їхати, весна — провесна, ліс — праліс, бік — набік;

б) додаванням суфіксів (і закінчень): відповідальний — відповідальність, ліс — лісовий, тьма — тьмяний, робота — робітник, молода —молодиця, білий — біліти, аргумент —
аргументувати; у тому числі заміною суфіксів: перепустити — перепустка, читати — читання; а також унаслідок переходу закінчень у суфікси (у прислівниках):
нишком, манівцями, ницьма, миттю, сторчака;

в) додаванням постфіксів: вчити — вчитися, розуміти — розумітися, який — якийсь, скільки — скільки-небудь;

г) одночасним додаванням префіксів і суфіксів, іноді й постфіксів: закордонний, прибережний, неробство, узголів'я [узгол'івйа], по-новому, розщедритися, заручитися;

ґ) відкиданням суфіксів (і закінчень): записувати — за­пис, співати — спів, потекти — потік, невчений — неук, синій — синь;

д) складанням основ за допомогою інтерфіксів о, є або без них (цим способом творяться найчастіше іменники й прикметники, рідко — прислівники): смуга лісу — лісо­
смуга, любить волю — волелюбний, швидко плине — швидкоплинний, дає життя — життєдайний, босими ногами —босоніж, п 'яти поверхів — п 'ятиповерховий, і яскравий і
зелений — яскраво-зелений, і північний і східний — північно-східний.

Слова, утворені складанням основ, називаються складними.

Складні слова утворюються:

а) або від підрядних словосполучень:

будує машини — машинобудівний, сині очі — синьоокий, ходить пішки — пішохід, плаває морем — мореплавець; у такому разі, як правило, першою ставиться основа залежного слова, другою — основа головного слова: сховище (ч о г о?) овочів — овочесховище, степ (я к и й?) із домішками лісу — лісостеп, блок (який?) із шлаку — шлакоблок, здатний (до чого?) до життя — життєздатний, проходити (д є?) мимо — мимохідь; але: сонце сяє — сонцесяйний, перекочується полем — перекотиполе, догори лицем — горілиць;

б) або від сурядних словосполучень:

темний і зелений — темно-зелений, і всесвітній і історичний — всесвітньо-історичний, і машинний і тракторний — машинно-тракторний, і хліб і сіль — хліб-сіль;

у такому разі, коли йдеться про відтінки якихось явищ, першим ставиться основа слова, що позначає ці відтінки, другим — основа основної, ширшої назви:

блідий і рожевий — блідо-рожевий (а не «рожево-блідий»), світлий і голубий — світло-голубий, і військовий і морський — військово-морський, і торговельний і морський — торговельно-морський.

Інші способи творення слів

До інших способів творення слів належать абревіація, кон­версія, метафоризація, зрощення, суміщення.

Абревіація полягає в складанні по-різному усічених основ. Утворені таким чином слова називаються складноскорочени-ми (абревіатурами).

Складноскорочені слова творяться:

а) складанням частин двох або більше слів: Кабінет Міністрів — Кабмін, Донецький басейн — Донбас, завідувач господарства — завгосп, військовий комісаріат — військкомат, страйковий комітет — страшком, районний виконавчий комітет — райвиконком;

б) складанням частини й повного слова: державна адміністрація — держадміністрація, сільська рада — сільрада, педагогічний університет — педуніверситет, Державний комітет зв 'язку — Держкомзв 'язку, культурно-просвіт ній — культпросвітній, санітарно-епідеміологічний —санепідеміологічний;

в) з початкових звуків: Організація Об'єднаних Націй — ООН, Національна академія наук України — НАНУ, Українське національне інформаційне агентство «Новини» —
УНІАН, гідроелектростанція — ТЕС, електронно-обчислювальна машина — ЕОМ, відкрите акціонерне товариство — ВАТ,

г) з початкових букв: Європейський Союз — ЄС (читається: єес), Національний банк України — НБУ (читається:енбеу), Міністерство закордонних справ — МЗС, Служба безпеки України — СБУ, Національна спілка письменників України — НСПУ, Український народний рух — УНР,
мале підприємство — МП,

ґ) комбіновано: районний відділ народної освіти — райвно, Конгрес української інтелігенції — КУІн, Демократична партія України — ДемПУ, Кодекс України про адмініст­ративні правопорушення — КУпАП.

Абревіація характерна для іменників і дуже рідко використовується в прикметниках.

Конверсія — це перехід готового слова з однієї частини мови в іншу.

Найчастіше відбувається перехід прикметників в іменники: кошовий, вартовий, лісничий, братовй, хрещений, хрещена, молодий, молода, операційна, варенична, диспетчерська, набе­режна, пальне, майбутнє, лютий (назва місяця). Чимало прик­метників стали власними назвами, зокрема прізвищами: Са­гайдачний, Коцюбинський, Довгий, Гаврилишин, Ковалів', назва­ми населених пунктів: Київ, Львів, Пирятин, Рівне, Лозова, Зимне, Старе', топонімами: хребет Полонинський, гірський ма­сив Тупий, озеро Соляне, річка Кінська, острів Зміїний.

Нерідко дієприкметники втрачають свої дієслівні ознаки й переходять у прикметники: вихована (людина), озброєний (загін), битий (шлях), палена (цегла)', рідше — в іменники: на­речений, суджений, полонений, придане.

Деякі прислівники перейшли до розряду прийменників: близько (села), вздовж (дороги), довкола (будинку), попереду (колони), поруч (мене), назустріч (сонцю).

Перехід слова з однієї частини мови в іншу може бути пов­ний і неповний. Наприклад, повністю перейшли в іменники прикметники, що означають прізвища людей, назви населе­них пунктів, топоніми: Виговський, Котляревський, Лісовий, Харків, Ніжин, Рокитне, Полонне, Роздільна. А деякі слова мо­жуть виступати то як прикметники, то як іменники: Парк теж оточувала вартова сторожа (О. Стороженко). Ставай, вартовий, без вагання на чати!(Леся Українка).

Внаслідок метафоризації слово набуває нового значення і нерідко за значенням розщеплюється на омоніми: ключ (до дверей) і ключ (журавлиний), журавель (птах) і журавель (ко­лодязний), вушко (мале вухо) і вушко (голки), коник (невели­кий кінь) і коник (комаха), супутник (співтовариш у дорозі) і супутник (космічний об'єкт), хвилюватися (про море) і хвилю­ватися (про людину), мати й мачуха і мати-й-мачуха (рослина); зокрема й унаслідок переходу власних назв у загальні: меценат, робінзон, донжуан, дизель, йоркшир, сенбернар, бостон, мадера, свалява, геркулес, титан.

Багато назв абстрактних понять виникло саме завдяки метафоризації: стид споріднене із студений, мерзенний — із мерзнути, щастя від частина, гнів від гнити, обурення від буря, зважувати (міркувати) від зважувати (важити).

Зрощення синтаксичного словосполучення в одне слово відбувається внаслідок його частого повторення:

добрий день — добридень, спаси біг (бог) — спасибі, сього дня — сьогодні, без Пека — безпека, з усіх боків — зусібіч, один над десять — оди­надцять, вічно зелений — вічнозелений, гідний жалю — жалюгідний, батько й мати — батько-мати, хто знає — хтозна, бог знає — бозна, аби куди — абикуди, коли не буде — коли-небудь, неначе, б то — неначебто, як би — якби.

Суміщення — творення складних слів механічним поєднан­ням готових слів (спосіб, певною мірою близький до зрощення, але не тотожний): вчитель-фізик, інженер-економіст, гене­рал-лейтенант, бібліотека-читальня, ракета-носій, заєць-русак, меч-риба; нерідко це може бути повторення тих самих, сино­німічних або антонімічних слів: тишком-нишком, давним-дав­но, рано-вранці, видимо-невидимо, більш-менш, коли-не-коли, всього-на-всього, раз у раз, кінець кінцем, один-єдиний, вели-кий-превеликий, ходив-ходив.

Написання складних слів

Якщо складне слово утворене від підрядного словосполу­чення (від однієї до другої частини можна поставити питан­ня), то воно пишеться разом: будова (яка?) нова — новобудо­ва, будує (щ о?) машини — машинобудівний, Київ (який?) ста­рий — старокиївський, бетон (який?) із залізом — залізобе­тон, сховище (ч о г о?) овочів — овочесховище, збірник (ч о г о?) сміття — сміттєзбірник, плаває (ч и м?) парою — пароплав, га­сить (щ о?) вогонь — вогнегасник, перекоти (ч и м?) полем — перекотиполе, сонце (що робить?) сяє — сонцесяйний, забу­тий (якою мірою?) напів{наполовину) — напівзабутий, ав­томат (якою мірою?) напів — напівавтомат.

Якщо складне слово утворене від сурядного словосполу­чення (перед кожною частиною можна поставити сполучник і), то воно пишеться через дефіс: / національний і демократич­ний — національно-демократичний, і північний і східний — пів­нічно-східний, і синій і жовтий — синьо-жовтий, і темний і зеле­ний — темно-зелений, і хліб і сіль — хліб-сіль, і людина і день — людино-день, і кіловат і година — кіловат-година, і тонна і кілометр — тонно-кілометр.

Але разом пишуться жовтогарячий, червоногарячий, глухо­німий, хитромудрий, зловорожий.

Якщо складне слово утворене повторенням того самого слова, синонімів чи антонімів, то воно пишеться через дефіс: білий-білий, думав-думав, один-однісінький, рано-вранці, мало-помалу, часто-густо, тишком-нишком, сила-силенна, сад-вино-град, сам-один, більш-менш, видимо-невидимо, купівля-продаж, розтяг-стиск, година-дві, не сьогодні-завтра.

Але якщо повторюється те саме слово в різних відмінках, то таке сполучення пишеться окремо: кінець кінцем, одним один, честь честю, чин чином, нога в ногу, рука в руку, раз у раз, рік у рік, з року в рік.

Традиційно через дефіс пишуться слова свят-вечір, багат-вечір, дівич-вечір, зелен-сад, буй-тур, сон-трава, чар-зілля, жар-птиця, негній-дерево, люби-мене (незабудка), мати-й-мачуха (підбіл), брат-і-сестра (братки).

Через дефіс пишуться власні назви на зразок Рава-Руська, Новгород-Сіверський, Кам'янець-Подільський, Володимир-Во­линський, Київ-Товарний (прикметник стоїть після іменника), Конча-Заспа, Пуща-Водиця, Яр-під-Зайчиком, Ростов-на-Дону, Франкфурт-на-Майні, Болонь-сюр-Мер.

Через дефіс пишуться також складні прізвища та подвійні імена: Гулак-Артемовський, Нечуй-Левицький, Антоненко-Дави-дович, Анна-Марія, hop-Богдан.

Через дефіс пишуться:

а) терміни, до складу яких входять букви: У-подібни Т-подібний;

б) найменування з належними до них пифрами: емс НЦ-132, автомобіль «Мазда-323», пилосос «Ракета- П бензин А-95, клей КН-3;

в) найменування паралельних класів у школах: 5-А, 7-Б, 10-В;

найменування будинків: 23-А, 3-Б.

Разом пишуться іншомовні частини (шо своїм значення» наближаються до префіксів) авіа-, авто-, агро-, аеро-, гео-гідро-, електро-, кіно-, мікро-, мото-, радіо-, стерео-, теле* фото-, супер- і под.: авіаквиток, аеровокзал, електробритви радіотовари, телебачення, фотокопія, суперобкладинка.

Через дефіс прийнято писати іншомовні частини:

віце-, екс максі-, міні-, міді-, прем'єр-, генерал-: віце-президент, екс-чемпіон, максі-пальто, міні-фабрика, міді-спідниця, прем'єр-л ністр, генерал-майор.

Через дефіс пишуться також іншомовні слова блок-схе вакуум-апарат, унтер-офіцер, член-кореспондент, штабс-капітан, пап'є-маше, яхт-клуб, стоп-кран, дизель-мотор, крекін процес тощо.

По-різному за чинним правописом пишеться частина т

Частина пів- пишеться, як правило, разом: півкілограма півлітра, піваркуша, півогірка, пів 'яблука, пів 'їдальні, півострів півфінал.

Через дефіс частина пів- пишеться лише з власними назва­ми: пів-Києва, пів-України, пів-Криму, пів-Європи.

У словосполученнях із вказівкою на час, таких, як о пів на третю, пів до п 'ятої години тощо, частина пів пишеться окремо.

Примітка.

Логічно було б і на письмі розрізняти два значен­ня пів. Якщо при слові пів, яке має значення «половина», імен­ник виступає в родовому відмінку однини, то такий іменник доцільно було б писати окремо: пів кілограма, пів кілометра, пів сотні, пів (половина) острова, пів дня, пів огірка, пів яблука, пів Києва, пів України.

Частину пів- писати разом слід було б лише тоді, коли наступний іменник — загальна назва, вжита у формі називного відмінка, — позначає єдине поняття: півострів, південь, півколо, півмісяць, півкуля, півзахист, півфінал, півовал, піваркуш, а також у прислівнику на півдорозі.

Написання складноскорочених слів і графічних скорочень

Складноскорочені слова (абревіатури), утворені з початкових букв або звуків, незалежно від написання словосполучен­ня пишуться великими буквами (крапки між ними не став­ляться): Міністерство внутрішніх справ — МВС, житлово-ек-сплуатаційна контора — ЖЕК, державна автоінспекція — ДАІ, мале підприємство — МІГ, виробниче об'єднання — ВО, Україн­ська республіканська партія — УРП.

Великими буквами пишуться також складноскорочені слова, утворені від іншомовних словосполучень: МАТО, ЮНЕСКО, МАГАТЕ, УЄФА.

Але малими буквами пишуться: загс, вуз (від російського вьісшее учебное заведение).

Великими й частково малими буквами пишуться складно-скорочені слова на зразок Демократична партія України — ДемПУ, Конгрес української інтелігенції — КУІн.

Якщо складноскорочені іменники, утворені з початкових букв або звуків, відмінюються, то закінчення біля них допи­суються малими буквами: ЛАЗи, у ЖЕКу, з ВАКом.

У складноскорочених словах, утворених іншими способа­ми, усі частини пишуться з малої букви: районна державна адміністрація — райдержадміністрація, завідувач господар­ства — завгосп.

Але власні складноскорочені назви пишуться з великої букви: Дніпрогес, Донбас, Укрінбанк.

Від абревіатур слід відрізняти умовні графічні скорочення, які вимовляються повністю й скорочуються лише на письмі. Наприклад, пишемо: 4 кг, читаємо: чотири кілограми.

Слова на письмі скорочуються на приголосний: громадянин — гр., добродій — д., пан — п., наприклад — напр., область — обл., імені — ім., і так далі — і т. д.; але: нашої ери — н. є., острів — о.

У кінці графічних скорочень ставиться крапка: півн.-сх. {північно-східний), проф. (професор), р. {рік). Але крапка не ста­виться при скорочених назвах метричних мір: 5 кг, 10 км, 2 год ЗО хв, 4 мкФ тощо. Не ставиться крапка й між подво­єними буквами, що вказують на множину: pp. — роки, mm. — томи, пп. — пани.

Якщо в графічному скороченні залишаються початок і кінець слова, то на місці пропущених букв ставиться лише дефіс (без крапки): видавництво — вид-во, район — р-н, фабри­ка — ф-ка, товариство — т-во. Такі скорочення не розрива­ються для переносу.

Частини скороченого словосполучення іноді розділяються похилою рискою: поштова скринька — п/с, військова части на — в/ч, метрів за хвилину — м/хв.

Не виділяється й префікс су- в слові сусід, префікс об- у слові обруч (колись дослівно означало «навколо руки») — і тепер ці слова сприймаються як непохідні. Внаслідок спро­щень збільшується кількість коренів у мові.

Перерозклад — пересування межі між морфемами в слові. Наприклад, у формах вертиш, вертить, вертимо і т. д. ко­лись виділялися закінчення -ш, -ть, -мо, нині —иш, -ить, -имо (пор. латинське verti-s, verti-t, verti-mus). У слові внутрішній ми тепер виділяємо префікс в- і корінь -нутр-, а колись тут виділявся префікс вн- і корінь -утр- (той самий, шо й у слові утроба).

Ускладнення — збільшення кількості виділюваних у слові морфем. Наприклад, слово вальці в українській мові сприй­мається як утворене від вал за допомогою суфікса -ець / -ц'. Насправді ж у цьому слові немає суфікса, воно запозичене з німецької мови — die Wahe, у якому суфікс не виділяється.

Перехід кореня в афікс (декореляція) спостерігається за дуже частого повторення його в складному слові. Наприк­лад, у словах людина, киянин, болгарин і под. (у множині: люди, кияни, болгари) елемент -ин- колись був рівнозначний слову один (пор. латинське unus «один», німецьке еіп «один»), а тепер сприймається як суфікс. Значення суфікса набуває корінь -лог- (від грецького lohos «вчення») у словах на зра­зок психолог, біолог, зоолог та ін. Значення префікса набуває займенник сам у словах на зразок самобутній, самозаспокої­тися, самосійка тощо (таких слів із частиною само- на­лічується близько 500).

Морфемний склад слова може змінитися і внаслідок різних фонетичних процесів.

Наприклад, у слові убозтво іубог + ство) унаслідок злиття звуків г і с змінився звуковий склад як кореня, так і суфікса (у таких випадках морфеми слід виділяти відповідно до сло­вотвірної моделі: корінь убог-, суфікс -ств-іі закінчення -о). У слові холонути в корені холод- випав звук д. У слові пісний у корені піст- випав звук т.

Чимало фонетичних змін у морфемах пов'язано із звуком -й-. В одних випадках він зберігся, як, наприклад, суфікс або частина закінчення в словах пір 'я [п'ір + й + а], кров 'ю І кров + йу]. В інших — він уподібнився до попереднього м'я кого приголосного, як у словах колосся [колос + й + а], мо­лоддю [молод' + йу]. А ще в інших — він зник, від н'ьог® залишилася тільки м'якість, як у словах листя [лист + й + а] вістю [в'іст' + йу]. Суфікс -й- колись був у похідних словах із кінцевим м'яким на зразок юнь [йун + й], зелень [зелен + й] твірна основа яких закінчується на твердий приголосний: юн(ий), зелен(ий).

Іноді, щоб з'ясувати справжній морфемний склад слова, треба вдаватися до етимологічних досліджень.