Цитати про смерть від видатних українців відображають філософське осмислення цього неминучого явища, поєднуючи сум із надією та вічністю, що робить їх джерелом роздумів для сучасного покоління.
Тарас Шевченко у "Заповіті" писав: "Поховайте та вставайте, і мене в комір хрестовий", висловлюючи віру в те, що смерть – це лише перехід до нового етапу боротьби нації, зберігаючи оптимізм навіть у прощанні. Іван Франко, у своїх роздумах, зауважував: "Смерть – це брама, через яку душа входить у вічність", наголошуючи на духовному вимірі цього процесу. Леся Українка, попри власну боротьбу з хворобою, додавала: "Смерть не кінець, а спокій для втомлених крил", символізуючи звільнення й мир після земних страждань. Ці цитати, зібрані на нашому сайті, допомагають осмислити смерть як частину життя , коли людство продовжує шукати сенс у своєму існуванні.
- "Гей, подай, чумаче, гей, подай, голубче,
та хоч правую руку!"
"Гей, рад би я, моя дівчинонько,
та й обидві подати,
Гей, насипано та сирої землі,
тяженько її підняти".
Чумацька пісня - І мене не мине,
На чужині зотне,
За решоткою задавить,
Хреста ніхто не поставить,
І не пом'яне.
Тарас ШЕВЧЕНКО "Косар", 1847 - І щастя всіх прийде по наших аж кістках.
Іван ФРАНКО "Каменярі", 1878 - І підуть вони в безвість віків,
Повні туги і жаху,
Простувать в ході духові шлях
І вмирати на шляху.
Іван ФРАНКО "Мойсей", 1905 - І тим, що згинули в зорі весінніх літ,
Хрестів поставити в свій час ми не зуміли.
Одна вечірняя вітає їх могили,
Одна вечірняя віта їх заповіт.
Микола ФІЛЯНСЬКИЙ "Спить ряд могил", 1924 - Але я знаю, що того лише ідеї переможуть, хто з ними вийде на ешафот і смерті в вічі скаже.
Микола КУЛІШ "Патетична соната", 1931 - Бо як трудно-нудно,
Тяжко та важко недолугому чоловіку
Против сили важкий камінь зняти,
Так же трудно на чужій стороні
Без родини сердешної помирати.
"Дума про від'їзд козака" - В затишному раю я води Лети п'ю,
Та тихострунную настроюю мою.
Пантелеймон КУЛІШ "Рай". 1893 - Вінки смерті в'ють.
Лавро Миронюк "Стали чорні виночерпи...",1920-1940 - Вгорнувся чумак у новий кожух,
Обернувся долів серцем, віддав Богу дух.
Чумацька пісня - Видиш, брате мій,
Товаришу мій,
Відлітають сірим шнурком
Журавлі у вирій.
Чути: кру! кру!кру!
В чужині умру,
Заки море перелечу,
Крилонька зітру.
Богдан ЛЕПКИЙ "Журавлі", 1910 - Вовки-сіроманці, орли-чорнокрильці,
Гості мої милі!
Хоть мало-немного обождіте,
Поки козацька душа з тілом розлучиться.
Тоді будете мені з лоба чорні очі висмикати,
Біле тіло коло жовтої кості оббирати.
І комишами вкривати.
"Втеча трьох братів із города Азова" (дума) - Возьміть мене на топори,
Занесіть мя в Чорні Гори.
В Чорну Гору занесіть мя,
На дрібний мак посічіть мя.
Пісня про смерть Довбуша - Всі дороги в світі — це лише орбіти: якою б не ішов, все одно повернешся туди, звідки вийшов, — в яму.
Микола КУЛІШ "Патетична соната", 1931 - Голодна я і жити вже не годна,
і смерть іде...
Ах, се ж душа, душа моя голодна
без корму мре.
Уляна КРАВЧЕНКО "Голодна я і жити вже не годна", 1925 - Завжди терновий вінець
буде кращий, ніж царська корона.
Завжди величніша путь
на Голгофу, ніж хід тріумфальний.
Леся УКРАЇНКА "Завжди терновий вінець...", 1900 - Земля, з дитинства рідна! Як її
старим покинути й піти в чужину,
а потім горювати: любий сину,
якби-то знов побачити її!
Якби побачити в секунду смертну
здаля, хоч раз один; дитячі втіхи
згадати й принести життя, як жертву,
й лягти в землі чужій, од горя тихій.
Василь Барка "Апостоли", 1946 - Катеринко моя срібненька,
Катеринко моя одненька!
Ти вже мені ватерку не накладеш,
Ти вже мені водиці не внесеш,
Ти вже мені дровець не принесеш,
Їсточки не приставиш...
Голосіння - Колеса глухо стукотять,
мов хвиля об пором.
Стрічай, товаришу Хароне,
і з лихом, і з добром.
Василь СТУС "Пам'яті Миколи Зерова", 1977 - Краще в ріднім краї милім
Полягти кістьми, сконати,
Ніж в землі чужій, ворожійВ славі й шані пробувати!
Микола ВОРОНИЙ "Євшан-зілля", 1902 - Лежить земля, як книга розпростерта,
Над нею сонце, мов небес свіча...
Сухим аскетом невмолимий час
Глави читає приходу і смерти.
Теодор Курпіта "Земля", 1947 - Між горою-долиною
Козаченька вбито,
Червоною китайкою
Оченьки закрито.
Народна пісня Ой най мене не ховають
Ні попи, ні дяки,
Ой най мене поховають
Молоді козаки. - Мій пан лежить у лузі,
У Базалузі,
Постріляний,
Порубаний,
І на рани смертельні незмагає.
Та прошу я вас всенижающе
У луг-Базалуг прибувати,
Та тіло молодецькеє поховати,
Та звіру, птиці
На поталу не дати!
"Дума про Федора Безрідного" - Мамко моя, зозулько моя!
Нащо-сте свої очі зажмурили,
Що-сте свої ніжки зложили,
Нащо-сте свої ручки навхрест склали?
Голосіння - Ми всі погаснемо, і гомін наших кроків
Вбере пожадлива і чорна глибочінь.
Душе, свій страх відкинь! Тобі бо, одинокій,
Належать вічна рань і сонця височінь.
Михайло Орест "Поблід...", 1965 - Може, мені на чужині
Лежать легше буде,
Як іноді в Україні
Згадувати будуть!
Тарас ШЕВЧЕНКО "Лічу в неволі дні і ночі...", 1850 - Можна смерть лиш смертю здолати,
Тільки в тім таємниця буття.
І зерно мусить вмерти, щоб дати
В життєдавчому житі — Життя.
Євген МАЛАНЮК "Все забудь..." 1954 - Не плач, мамо, не журися,
Бо вже твій син оженився.
Та взяв собі паняночку,
В чистім полі земляночку.
Історична пісня - Не громом праведним, святим
Тебе уб'ють. Ножем тупим
Тебе заріжуть, мов собаку,
Уб'ють обухом.
Тарас ШЕВЧЕНКО "Неофіти,", 1857 - Не жди весни — святої долі!
Вона не зійде вже ніколи
Садочок твій позеленить,
Твою надію оновить!
І думу вольную на волю
Не прийде випустить... Сиди
І нічогісінько не жди!..
Тарас ШЕВЧЕНКО "Минули літа молодії...", 1860 - Одно люблю лиш — забуття,
Спокій, безпам'ятну могилу.
Іван ФРАНКО "В алеї нічкою літною...", 1896 - Ой якби мене отцівська, материна молитва
Од смерті вборонила,
На Чорному морі не втопила,
Як буду я до отця, до матері,
До роду прибувати,
І буду отця та й матір
Штити, шанувати й поважати.
"Дума про Олексія Поповича" - Ой рада би-м, мій синоньку,
Листок написать,
Насипали могилоньку,
Не можу я встать;
Не можу я, соколоньку,
Глубоко на дні,
Насипали на рученьки
Сирої землі.
Юрій ФЕДЬКОВИЧ "Рекрут", 1862 - Пізно вже. Немає вороття.
Попелом присипано волосся.
Віяли вітри. Пройшло життя.
Все змело, й нічого не збулося.
Марина Приходько "Змилуйся...", 1967 - Пречиста Діво, радуйся, Маріє,
Бо я не можу... Вшак я маю душу,
І чути мушу, і дивити мушу,
Що тут на світі, ах, тутки ся діє!
Да як до гробу зложуть моє тіло,
Де темно, тісно, студено, зотліло,
Де нич не плаче, де усе німіє —
Пречиста Діво, радуйся, Маріє!
Юрій ФЕДЬКОВИЧ "Пречиста Діво", 1862 - Прийде старість, і радість уся пропаде,
І зостанешся з горем самим.
Борис ГРІНЧЕНКО "Зернятка", 1898 - Прикрий моє тіло
Чумацькеє біло
Та ще й головочку.
Щоб моє тіло
Чумацькеє біло,
Щоб не чорніло,Од ясного сонця,
Од буйного вітру
Не марніло.
Чумацька пісня - Світ зчорнів, і небо чорне,
Зелень чорна, чорне все...
Жду, поки мене загорне
Та, що вічний сон несе.
Олександр Козловський "Чорна думка", 1897 - Се смерть ішла. Мавра на самоті ніби відчуває, що се так смерть лісами тиснулася, дотикала о її хату, косою зашарпувала, щоб себе пригадати.
- Смерте, бабо-сповитухо,
Лікарю людський останній,
Ти одна нам гоїш духа
В нашій долі безталанній.
Пантелеймон КУЛІШ "Маруся Богуславка", 1899 - Стали чорні виночерпи,
Вино чорне ллють,
А у серці чорні верби - Та відкіля ж вас, мій таточку, виглядать,
Та відкіля вас і визирать?
Чи вас з поля, чи вас з моря,
Чи з високої гори,
Чи з чужої чужини?
Голосіння - Тут і кості зотліють твої
На взірець і для страху
Всім, що рвуться весь вік до мети
І вмирають на шляху.
Іван ФРАНКО "Мойсей", 1905 - Уб'ють,
Заріжуть вас, душеубійці,
І із кровавої криниці
Собак напоять.
Тарас ШЕВЧЕНКО "Марія", 1859 - Умру, а жить не перестану,
Любов'ю буду вічно тліть...
Важким я колосом устану
Із грудки рідної землі.
Михайло СИТНИК "Умру, а жить не перестану...", 1946 - Хай їм грець,
тим літам, що будуть непрожиті.
Тож бери собі останній шлюб,
бо не зійде на камені жито,
і сухий не розів'ється дуб.
Василь СТУС "Наді мною синє віко неба...", 1977 - Ходить жовняр молоденький на патролі,
Аж там летя, підлітають три соколи.
Ой соколи, ой бистрії, де бували?
В чистім полі романовім попасали;
Попасали білі руки, чорні очі,
А все тото буковинські парубочі.
Юрій ФЕДЬКОВИЧ "У Вероні", 1861 - Чи не покинуть нам, небого,
Моя сусідонько убога,
Вірші нікчемні віршувать
Та заходиться риштувать
Вози в далекую дорогу,
На той світ, друже мій, до Бога,
Почимчикуєм спочивать.
Тарас ШЕВЧЕНКО "Чи не покинуть нам небого...", 1861 - Чую, що смерть, потайна й ненажерная,
В вічні обійми мене обхопила!
Василь МОВА "Думи засланця", 1877 - Я не умру від смерті —
я умру від життя.
Умиратиму — життя буде мерти,
не маятиме стяг.
Михайло Семенко "Патагонія", 1917 - Я прийду до тебе, доле,
На страшне криваве поле,
На останній смертний бій.
Григорій ЧУПРИНКА "Перемога", 1918 - Як усе на світі зрозумієш,
То тоді зупинишся
І вмреш!
Василь СИМОНЕНКО "Завірюха", 1964 - Як добре те, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест,
що перед вами, судді, не клонюся
в передчутті недовідомих верст...
Василь СТУС "Як добре те, що смерті не боюсь я...", 1977
_ _ _ _ _
Ключові слова: українські традиції, звичаї, Цитати, Цитати про, культура.