Аконіт біло-фіолетовий — Aconitum albo-violaceum Кіт.
Батьківщина — південь Далекого Сходу, північний схід Китаю.
Трав’яниста напівлежача, напівв’юнка рослина. Стебла до 250 см довжиною, густо облистнені. Прикореневі листки на довгих черешках, великі, надрізані на 5 широких часток; стеблові — дрібніші, на коротких черешках. Вся рослина покрито короткими, жовтими волосками. Квітки 1,5-2 см в діаметрі, біло-фіолетові, зібрані в невеликі гроновидні суцвіття. Цвіте в серпні-вересні 50-60 днів. Морозостійкий без укриття. Добре розвивається тільки на багатих грунтах у притінених місцях.
У більшості аконітов отруйні всі частини рослини. Проте токсичність різних видів далеко не однакова. Як правило, види, що ростуть у більш північних широтах і на рівнині, менш отруйні, а види, що ростуть у горах, дуже отруйні. Є зовсім не отруйні види. Існує думка, що при вирощуванні аконітов на родючої садової грунті вони через кілька поколінь втрачають свої отруйні властивості. Багато отрути, як відомо, мають цілющі властивості.
У народів різних країн аконіти здавна використовуються як лікарські рослини. Аконіти завжди були популярні в східній медицині. Лікарі Тибету і Китаю дуже цінували лікувальні властивості аконітов, називали цю рослину царем ліків, але, знаючи про його високу токсичності, перед вживанням піддавали тривалій обробці.
_ _ _ _ _
Ключові слова: українські традиції, звичаї, Рослини, Аконіт, культура.