Родина жовтецевих характеризується такими ознаками: переважають трави частіше багаторічні, з черговими листками, без прилистків; квітки правильні, рідко неправильні, двостатеві, частіше п’ятірного типу, але бувають відхилення за кількістю чашолистиків і пелюсток. Здебільшого жовтецеві мають багато тичинок і багато маточок. Тичинки й оцвітина вільно прикріплені до квітколожа під маточкою. Оцвітина то подвійна, то проста — віночковидна; іноді пелюстки перетворюються в нектарники. Запилення перехресне, за допомогою комах, але зустрічається також і самозапилення. Плоди — сім’янки або листянки. Жовтецеві ростуть всюди: на луках, полях, в лісах. Багато1 з них отруйні, і їх слід оберігатися. Тварина, що наїлася жовтецевих, хворіє на коліки, блювання, поноси, сповільнення пульсу, судороги; через 6—12 годин після появи судорог настає смерть. У висушеному вигляді жовтецеві втрачають отруйні властивості. В садівництві ціняться як декоративні рослини півонія, аконіт, орлики, рутвиця, ломинос та ін. Деякі види ломиноса — дерев’янисті рослини.
До родини жовтецевих входить багато (понад 1200 видів) різноманітних за зовнішнім виглядом і будовою рослин, поширених переважно в помірних і холодних країнах, а також на високогірних пасовищах.
Рано в лісі зацвітають анемона дібровна і багато інших жовтецева, печіночниця, лісова, сон-трава). До весняних рослин належать і такі жовтецеві, як купальниця європейська, пшінка весняна, калюжниця болотна, горицвіт весняний — лікарська рослина (при хворобах серця).
_ _ _ _ _
Ключові слова: українські традиції, звичаї, Рослини, Родина, культура.