Коріння рослин досягають різного розвитку, що залежить від виду рослин і від грунтових умов.
Наприклад, головний (стрижневого) корінь сосни, що росте на піску, іде на багато метрів в грунт і сильно розгалужується. У сосни, що росте на болоті, коріння мають поверхневе поширення.
У дикої яблуні, яка росте в Середній Азії, з одного дерева розвивається потужна коренева система, з якої виростає безліч пагонів, створюючих обширні природні насадження, пов'язані загальною кореневою системою.
Потужна коренева система розвивається і в багатьох трав'янистих рослин: коріння конюшини лугової, астрагалів, люпину, люцерни іноді досягають в довжину декількох метрів. Коріння верблюжої колючки і джузгуна мають довжину до 20 м.
Такої ж довжини досягають поверхневі корені берези. У плодових дерев коріння розростаються далеко за межі кола, займаної кроною. У молодому віці рослини коріння його швидко ростуть, наприклад, у дворічного дубка, висота якого не перевищує 20 см, довжина головного кореня досягає 2 м.
Зростання кореня відбувається його верхівкою. На кінчику кореня у рослин, як уже говорилося, знаходиться конус наростання, в якому клітини освітньої тканини посилено діляться. Ця ніжна частина кореня зовні оточена клітинами кореневого чех лику, які захищають її від пошкоджень.
_ _ _ _ _
Ключові слова: українські традиції, звичаї, Рослини, Розвиток, культура.