Ялиця білокора, або почкочешуйная — Abies nephrolepis (Trautv.) Maxim.
На російському Далекому Сході найбільш поширений вид ялиці, одна з головних лісоутворюючих порід в гірській темнохвойной тайзі. За межами Росії також в Китаї і на Корейському півострові. Часто росте як домішка в лісах з Аян-ської їли, рідше — як порода другого ярусу в кедрово-широко-листяних лісах. Вгору в гори піднімається майже до гольців (близько 1200 м), спускається на півдні по затіненим річкових долинах, а на півночі — по заплавах великих річок майже до рівня моря. Близька до ялиці сибірської, але вважається менш декоративної (не така довга хвоя і менш красива форма крони) і більш вимогливою до вологості повітря. На Далекому Сході використовується в якості новорічного дерева. Доживає до 150-200 років. Охороняється у заповідниках.
_ _ _ _ _
Ключові слова: українські традиції, звичаї, Рослини, Ялиця, культура.