Гострець

Клас — Однодольні рослини

Родина — Злакові

Гострець — відрізняється від пирію повзучого вузькими, сизими і гострими, часто згорнутими листками, кореневища його залягають на глибині до 20 см. Злісний бур’ян на півдні Сибіру, в Казахстані і Заволжі.

Багаторічна кореневищна рослина з гладеньким сизо-зеленим стеблом заввишки 20-80 см. Стебел багато, біля основи розгалужені. Коренева система мичкувата. Листки вузьколінійні, шириною 3-5 мм, тверді, зверху шорсткуваті.

Суцвіття — складний вузький колос. Колоски ланцетні, 3-7-квіткові, сидять по одному, колоскові луски гострошорсткі по краях. Плід — зернівка, вона плівчаста довгаста, без остюка, гола, слабкожорсткувата або гладенька, соломисто-жовта, довжиною 6-8, шириною 1,25-1,75, товщиною близько 1,25 мм. Маса 1000 зернівок 3,5-4 г.

Цвіте й плодоносить у червні — липні. Перший листок сходів тонкий, вузьколінійний, довжиною 70-90, шириною 1 мм, з трьома темними жилками, на верхівці гострий. Піхва завдовжки 15-20 мм, гола. Другий листок подібний до першого, але вужчий і коротший.

Сходи голі, яскраво-зелені, піхва червонувата. Зародкова листкова піхва довжиною до 15 мм, з двома тонкими поздовжніми коричневими смужками, що сходяться на верхівці. Розмножується в основному кореневищами, як пирій повзучий. Відрізняється від останнього тим, що верхівка кореневища у вигляді гострого кінця не загинається вгору, а росте горизонтально.

Від горизонтального кореневища з вузлів відходять вертикальні пагони, які, дотикаючись до нещільного шару грунту, розгалужуються в ньому. Кореневища залягають на глибині 25-30 см.Поширений на півдні степової зони. Засмічує посіви всіх культур на солонцях і солонцюватих грунтах.