Південь Європи, Мала Азія, Центральна Азія. Росте в підліску широколистяних лісів і утворює густі зарості. Дуже тіньовитривалий мезофіт, мікро-мезотерм, еутроф, кальцефіт, стійкий едифікатори вічнозеленого підліска лісових фітоценозів. Охороняється у заповідниках.
Вічнозелене дерево до 8 м заввишки. Плоди в садових форм чорні, великі, їстівні; насіння отруйні, містять синильну кислоту.
Вид цей в безлічі форм з давніх пір культивується в садах і парках світу. Поширена культурі як лікарський, декоративне і плодову рослину на Кавказі, півдні України, в Закавказзі, Середній Азії.
Швидкоростуча рослина. Тіні. Досить морозостійка — витримує морози до -15-18 °. Вимоглива до вологості грунту; на сухому грунті і схильному пригріві місцезнаходження росте погано, страждаючи в посуху від нестачі вологи. Добре росте на вапняних, перегнійно-карбонатних грунтах, суглинних і супіщаних. Розмножують лавровишні посівом насіння, живцями, відводками, щепленням.
Дуже добре переносить стрижку і використовується для фігурного формування. Широко використовується в живих огорожах і групових посадках. Лавровишня хороша також в узліссях великих груп з високих вічнозелених дерев, як підлісок, а також в масовій посадці на схилах з метою зміцнення грунту. Плоди використовують у їжу свіжими і сушеними. Зі свіжого листя отримують лавровишневі воду (болезаспокійливий засіб).
_ _ _ _ _
Ключові слова: українські традиції, звичаї, Рослини, Лавровишня, культура.