На півночі межа степової зони проходить через північну частину Україна, Курську, Орловську, Тульську, Тамбовську і Горьківську області і далі, через південну частину Пермської області, заходить за Урал і простягається по Західному і Східному Сибіру, аж до кордону з Китаєм. На півдні степова зона доходить до берегів Чорного, Азовського і Каспійського морів, захоплює Північний Кавказ, Південне Поволжя і заходить за Урал.
Перехід від лісової зони до степової відбувається через лісостеп. Останню можна розглядати як початок степу і яка тягнеться приблизно вздовж північного кордону чорнозему. Для лісостепу характерні злегка похилі, хвилясті рівнини, порізані ярами.
Грунти лісостепу є перехідними від дерново-підзолистих і сірих лісових до типових чорноземів. Для лісостепу характерні діброви, в яких переважає дуб, але зустрічаються також ясен, липа, осика, клен, береза, верба. До Уралу і далі дуб змінюється березою.
Підлісок складається з чагарників і дрібних дерев ліщини, бруслини, горобини, вільхи, крушини, вовчого лика, жимолості, ожини, шипшини, бузини, калини. З дерев зустрічаються дикі яблуня та груша, які на сході доходять до Волги.
У лісах трапляються іноді і хвойні: ялина, ялиця, модрина, але вони нетипові для лісостепу. Соснові ліси подекуди розташовуються уздовж річок на піщаних грунтах.
_ _ _ _ _
Ключові слова: українські традиції, звичаї, Рослини, Степова зона, культура.