Мелюзина — міфологічний персонаж, що уособлює різновид морських людей. Перекази про легендарних людей і народи (людоїдів-песиголовців, морських, лісних людей) посідають помітне місце в українському фольклорі.
В Україні ці повір’я поширилися через апокрифи (про перехід Мойсея через Червоне море) та з польських і німецьких оповідань про Мелюзину — фею-чарівницю (напівжінку, напівзмію).
Морські люди, що мають вигляд напівлюдей, напівриб, покриті лускою і з риб’ячим хвостом, бувають жіночої та чоловічої статі. Мелюзини виникають з дівчат, що померли перед вінчанням. Як напівжінки-напівриби, мелюзини живуть у морі. Вони відзначаються надзвичайною вродою і чарівним голосом; складають пісні і навчають їх людей. Вважається, що від них навчилися своїх пісень і чумаки. Проте істоти ці підступні, бо приспавши пильність людей, завдають їм шкоди і навіть з’їдають.
Українські варіації про мелюзину грунтуються,також на давніх народних віруваннях. Мелюзини споріднені з русалками і уособлюють небезпечну морську стихію.
_ _ _ _ _
Ключові слова: українські традиції, звичаї, Демонологія Міфологія, Мелюзина., культура.