Українські весняні свята

Весняні українські свята просякнуті символізмом оновлення, родючості та єднання з природою. Одним із ключових є Великдень, дата якого залежить від місячного календаря (зазвичай припадає на квітень-травень). У цей день освячують паски, крашанки та писанки, а родини вітають одне одного словами "Христос Воскрес!" – "Воістину Воскрес!". Перед Великоднем відзначають Вербну неділю, коли освячують вербові гілочки, символізуючи радісний вхід Ісуса до Єрусалима. Також навесні святкують Благовіщення (7 квітня), коли, за переказами, Діва Марія дізналася про майбутнє народження Ісуса. У травні популярне свято Трійця, коли домівки прикрашають зеленню, а громади влаштовують гуляння. Ці свята наповнені світлом, теплом і вірою в нове життя.

22 березня – Сорок Святих

Одним із найперших весняних свят в Україні є празник Сорока Великомучеників — день віддання світлої пам’яті загиблих мучеників у Севастiйському озері. 21 березня, як відомо, є початком весни, отже, напевно, тому люди здавна вірили у прикмети цих днів. Зокрема, якщо 22 березня йде дощ, то буде йти 40 днів, а якщо підморозило, то Мороз протримається теж 40 днів. У народі кажуть, що 40 великомучеників у житті i по смерті були й залишаються єдинорiдними. Коли плачуть, то один по одному (йде дощ), а коли сумують, то теж купно (мороз). Саме на сорок святих влаштовували обряд зустрічі пернатих. Для цього жінки напередодні випікали спеціальне печиво — «жаворонки», «голуби». Потім це печиво, або ж дарували сусідам, або ж вивішували на деревах, насаджували на довгі палиці. Діти бігали з тими палицями, закликаючи весну: Жайворонки, прилітайте, Студену зиму забирайте! Сороки, весну принесіть, У вирій зиму заберіть! Потім діти з`їдали тістечка, а голови фігурок давали коровам.

30 березня — Олексія

За народною уявою, та й за кліматичними спостереження до дня Олексія приходить справжнє тепло, тому народ дав ще одну назву цьому дню — Теплого Олекси.

Цього дня найбільше чекають пасічники, адже бджоли саме на Теплого Олекси повинні вперше облетіти навколо свого вулика, тобто прокинутись від довгої зимової сплячки. Кожен пасічник надавав процедурі пробуджування бджіл особливо, де в чому магічного значення. Тому і моляться святому Олексію, аби дав гарний урожай меду.

Мисливці також не обділені. Саме на Олексія залишає свою барлогу ведмідь, а лисиці, начебто, переселяються із старих нір у нові. Цього дня, за легендою, вони сліпі та глухі, тому і стають легкою здобиччю.

На Олекси повертаються з вирію журавлі і люди як тільки можна намагаються затримати їх поблизу своїх осель. Для цього діти повинні вийти на вулицю і кричати услід цим птахам: «Журавлі, журавлі, ми вам дорогу перейдемо!».

На теплого Олекси діставай вулики.

7 квітня — Благовіщення

Першим великим непередвижним церковним весняним празником є Благовіщення. 7 квітня, за Бiблiєю, до Марії спустився з неба Ангел Гавриїл i возвiстив їй «благу вість» про те, що вона уподобиться стати матір’ю Божого Сина, якого нарече Ісусом. Щоб уподобитися Дiвi Марії, дівчата на Благовіщення не заплітають коси.

Українці вважали, що саме в цей день Господь благословляє рослини, які поступово воскресають після зимової смерті. Працювати забороняється, особливо вагітним жінкам. Навіть пташки цього дня, не дивлячись на зайнятість, не будують своїх гнізд. У народі вірять в те, що коли празник випаде на суботу чи неділю, то рік буде щасливим, а якщо на п`ятницю-поганим. У цей день ворожили, прогнозуючи погоду на рік. Господарям у цей день забороняється без потреби виходити з двору, бо це грозило тим, що втечуть рої бджіл. Не можна було ходити по сусідах i навіть спускатися згори, щоб не згубити багатство. А ще, як i на Різдво, Новий Рік, Йордан, так i на Благовіщення не дозволялося нічого позичати i навіть продавати. На Благовіщення не варять гарячої страви. На Благовіщення побутував також звичай відпускати на волю птахів. Будь-яка тварина, чи то кінь, чи то собака, яка народилась на Благовіщення, буде мати яку-небудь ваду.

Благовіщення — важлива віха землеробського календаря українців. До цього» свята лелеки звичайно прилітали з вирію та починали вити гнізда. Існувало повір`я, що на Благовіщення відкривалася земля і з неї виповзали змії, вужі та інші плазуни. За народними уявленнями, лише після Благовіщення можна було розпочинати польові роботи. Раніше ж «турбувати» землю вважалося великим гріхом.

Якщо до Благовіщення люди чекали на прихід весни, то після цього дня вважалося, що вона остаточно утвердилась у своїх правах, проте зима ще може сказати своє вагоме слово.

На Благовіщення зими не лай, а саней не ховай.
Гарна погода — гарний врожай.

Вербна неділя

Остання неділя перед Великоднем називається Вербною. Згідно з біблійними описом Христос за тиждень до свого Воскресіння в`їхав у Єрусалим на віслюку. Вдячний народ встеляв Йому дорогу пальмовими гілками, отож у католиків це свято іменується Пальмова неділя. У нас же в силу того, що українська флора не багата на пальми ці функції взяла на себе верба. І це не дивно, бо саме вона першою пускає паростки відчувши прихід весни.

У церквах цього дня проходять пишні богослужіння з обов`язковим освяченням вербових гілок. Прийшовши додому треба декілька разів стьобнути свою дитину освяченою гілкою, при цьому примовляючи:

Не я б`ю — верба б`є:
За тиждень – Великдень!
Будь великий, як верба,
А здоровий, як вода,
А багатий, як земля!

Ні в якому разі не можна викидати освячені гілочки, адже вони допомагають від різноманітних хвороб, дурного ока. До того ж, якщо Ви збережете освячену вербову гілку, то вона захистить Ваше помешкання від пожеж.

Страсний тиждень

Останній перед Великоднем тиждень називається Страсним, на спомин святих страстей Господніх. Кожен його день наближує нас до урочистої події — Світлого Христового Воскресіння. Це тиждень найсуворішого посту. Не можна не те що вживати скоромного а й, навіть, співати, танцювати. Щоправда такі заборони стосуються будь-якого з постів, але найбільше їх потрібно дотримуватись саме перед Великоднем. Розглянемо кожен з днів цього тижня.

У понеділок треба до Великодня підготувати свою оселю — пофарбувати, помити, почистити.

У вівторок треба підготувати одяг, випрасувати білизну.

У середу завершуються всі господарські роботи. Треба прибрати хату, винести все сміття. Треба також заготовити яйця для крашанок та писанок, підготувати все необхідне для їх виготовлення знаряддя.

Найбільше ж обрядів, дійств та прикмет припадає на Страсний, або т.зв. Чистий четвер. Традиційно цього дня випікають паски. Паска, то не просто ритуальний хліб, вона символізує тіло Христове і до її виготовлення треба ставитись з особливим натхненням та трепетом. Перед тим як випікати необхідно помолитись, аби очистити Ваші думи та помисли. На Чистий четвер необхідно підготувати до Великодня своє тіло, тобто ретельно вимитись, особливо це стосується дітей та хворих, адже вода на Чистий четвер змиває усі хвороби та захищає від негараздів. Виготовлена на Чистий четвер страсна свічка захищає оселю від пожеж, тих хто в ній мешкає від хвороб. Саме ця свічка приносить живий вогонь, що його цього дня запалюють у церквах. Необхідно будь-що, і ні в якому разі не загасивши, донести тепло великоднього вогника до свого будинку. Існує повір`я, що на Чистий четвер Бог відпускає на землю душі праведників, аби вони могли відсвяткувати «Мертвецький Великдень». Отож зайшовши пізно вночі до церкви можна, за народною уявою побачити, як покійники славлять Воскресіння Христове, а церковну службу служать священники, що померли. Тільки зустрічатися з ними не потрібно, бо вони в цей час набувають особливої агресивності.

Найсумніший день тижня, то п`ятниця, бо саме в цей день Христос помер. Не можна взагалі нічого їсти, не співати, не слухати музику. Ввечері треба йти до церкви де виносять Плащаницю, що символізує тіло померлого Христа. Не можна шити, прати, будь-що різати. Порушивши цю заборону Ви отримаєте дуже великий гріх.

У страсну суботу йдуть приготування до Великодньої святкової трапези. Для господарок це найбільш клопітливий день, адже потрібно все приготувати, зпекти, зварити. Цього дня красять яйця та виготовляють писанки. Про красу української писанки відомо всім, їй навіть стоїть пам`ятник у Канаді. Для крашанок переважно використовується червоний колір, бо це символізує кров Христову. Лушпиння від яєць, які тріснули не викидається а несеться до річки і пускається на воду. За легендою через 25 днів воно припливе у щасливі рахманські краї і повідомить душам праведників, що там проживають про Світле Христове Воскресіння.

Великдень

Свято свят, найголовніше православне свято (на відміну від католиків де пальма першості віддається Різдву). Цього дня душа ніби переповнюється світлою радістю, цьому сприяє і природа, яка скинула окови зимового сну і в єдиній гармонії із Вселенською радістю зустрічає воскреслого Христа.

Великдень, у своїй першооснові — це свято весни, свято воскресіння землі та природи в цілому до нового життя. На Великдень, кажуть на Україні, сонце «грає», тобто в час сходу то здіймається, то опускається за обрій. Вважається, що хто не проспить тої хвилі, той буде щасливим i здоровим увесь рiк. Як християнське свято, Воскресіння є в ряду першорядних i знаменує воскресіння Ісуса Христа на третій день після його розп`яття на хресті. В цей день відбуваються урочисті Богослужіння з обходами довкруги церкви під безперервний дзвін. На Великдень дзвони не змовкають. Кожен прагне причетності до такого свята, а, крім того, це мало би гарантувати добрий урожай гречки.

В ніч на Великдень спати не можна взагалі, бо проспиш усе на світі. Звечора усі йдуть до церкви на всеношну. В красивих кошиках до церкви несуться різноманітні наїдки — сало, хрін, печінка, голубці, все на що здатна кулінарія фантазія, окрім оковитої. Урочиста процесія з хором та священиком освячує і благословляє все це добро.

Повернувшись додому починали розговлятися, але перед тим як сісти за стіл дівчатам треба вмитися водою в якій лежить свячене Великоднє яєчко, аби була такою ж гарною та красною. Як на Різдво — кутя, так на Великдень яйце є тим харчем, з якого починається святковий обід у сім’ї. Цей звичай не має безпосереднього християнського характеру, отже, теж сягає у язичеську добу. Чому ж все-таки яйце? Воно — першооснова, зародок нового життя .

Існує велика кількість великодніх забав. Найбільш відома нам зараз — це гра навбитки, коли діти, та і не тільки, вибирають крашанки і стукають ними одне об одне. Чиє розіб`ється той і програв. Дуже популярними колись були і рухливі забави, такі як гра в «Жучка», або «Довгу березу» та ще багато інших.

Той хто помре на Великдень вважається дуже щасливим, бо саме цього дня ворота раю відкриті, і душа без усілякого суду потрапляє туди.

Вважається, що у Великодню ніч відкриваються усі земні скарби, які світяться на землі чарівними вогниками, проте побачити їх може лише найменша дитина в родині, та й то якщо помисли її чисті.

Протягом сорока днів по Великодню, аж до Вознесіння кожен православний християнин мусить вітатися один з одним словами «Христос Воскрес!» і отримувати у відповідь підтвердження цих слів «Воістину Воскрес!»

Весь наступний тиждень по Великодню називається Світлим і святкується ніби один день.

Волочильний і обливаний понеділок.
Світлий понеділок — це волочильний понеділок, бо люди „волочаться» зо свяченим з хати до хати й вітають один одного, обмінюючись „дорою» (свяченою паскою) та писанками

Великоднє поминання померлих.

Великодні свята закінчуються поминанням померлих та принесенням жертви на гробах. В один із днів свят або в Провідну Неділю священик обходить гроби, освячує їх, здійснює поминальну молитву. На могилі рiднi закопують поминальне яйце, сiль i поливають їх чаркою вина зi словами: «Їжте, пийте, i нас, грішних, споминайте». Подекуди крашанки надбивають до могильного хреста i віддають старцям. В народі цей день має й інші назви: Гробки, Проводи, Діди.

Дуже людно цього дня на кладовищах. Прийшовши на заздалегідь приготовані та прибрані могилки треба, покатавши свяченою крашанкою по могилі, привітатися з покійним як з живим: «Христос Воскрес!» і покійник неодмінно відповість: «Воістину Воскрес!». Над кожною могилою хор та священик обов`язково мають відправити панахиду. Напередодні гробків треба сходити в церкву відправити панахиду продуктами. Потім ці продукти треба віднести покійному, аби він також причастився до Вселенської радості Світлого Христового Воскресіння. Вже з суботи не можна згадувати покійників, як померлих, адже вони живі і знаходяться серед нас. По закінченні цих дійств усі хто присутній на кладовищі збираються на загальну трапезу, центральною стравою якої вважається коливо, тобто пшениця-кутя, яку називають головною стравою покійників. На кладовищі під час поминального обіду, наповнивши чарки горілкою, не можна чокатись.

На Великдень перший раз зозуля закує
Не кожен день Великдень, а хліб не паска.

6 травня — Юрія

В народному календарі існує два свята Юрія — зимовий 9 грудня і весняний 6 травня. Весняний Юрій є покровителем землеробства і тваринництва (саме ім`я Юрій означає «хлібороб»), свійських та диких тварин. Юрій, або ж Георгій опікується також молодими дівчатами, які шлють йому свої молитви.

З днем Юрія пов`язаний обряд вигону на пашу корів. Цьому процесу наші предки надавали особливої значимості. Одною з найбільш шанованіших професій були пастухи, бо корова в тогочасному господарстві, та й зараз, відіграє роль годувальниці роду, своєрідної берегині.

З цього дня починають орати ниви. За традицією спочатку орють у слабких та немічних людей.

Особливої цілющої сили набуває в цей день роса, яку Юрій спускає на землю. Юрієва роса зцілює від хвороб, нею треба вмиватись тим у кого поганий зір. На Гуцульщині господарі в цей день ставлять у церкві перед іконою св. Юрія свічечки, щоб охороняв їх живність. На другий день тут відбуваються проводи вiвчарiв з отарами на полонини. Пастухи худоби на Юрія до заходу сонця нічого не їдять. Окремі господарі, навпаки, тримають корови вдома, бо «святий Юрій звіра (вовка) пасе».

22 травня — весняного Миколая

В народному календарі, як відомо, існує два дні Миколая, це зимовий Миколай (19.12) та весняний (22.5). Весною церква вшановує перенесення мощей Миколая чудотворця з міста Лікія до італійського міста Бар.

Миколай, то покровитель водної стихії. Він опікується моряками та рибалками. Так само як і на день Юрія особливу увагу приділяли обрядам пов`язаним з тваринництвом. Найбільше цей день святкують на Заході України.

Від Миколи до літа дванадцять приморозків.

Вознесіння Господнє

Одним iз найбiльших передвижних весняних свят українцiв є празник Вознесiння Iсуса Христа на небеса. Це свято випадає в четвер, на сороковий день по Великоднi. В цей день, за пророком Давидом, «Спаситель довершив дiло вiдкуплення i вознiсся на небеса». Церква дуже урочисто вiдзначає цей празник Всеночною, Великою Вечiрнею, денною Службою Божою. У храмах цього дня виносять і ховають плащаницю, тому після Вознесіння вже не можна вітатись словами:»Христос Воскрес!».

У суботу по цьому святi відзначається панахида по усопших, так, як Христос, який вознісся на небесний престол, вiдчинив за собою небеснi ворота, i в них можуть увiйти душi всiх тих, хто томився у чистилищi. У народi повiдають легенду, що тої глибокої ночi, коли пiдiйти до глибокої криницi, то можна почути ангельський спiв, який зустрiчає прощенi душi у райському саду.