Історія філокартії

Поштова листівка, а також поштівка, листівка, поштова картка — відкритий лист на цупкому прямокутному аркуші паперу, що містить зазвичай адресу, поштову марку та зображення з одного боку і текст повідомлення з іншого.

Колекціонування поштових листівок називається Філокартією.

На лицевій стороні листівки знаходиться будь-яке повноформатне зображення, а її зворотня частина призначена для написання повідомлення і и адреси [[отримувач|отримувача] і відправника, а також для наклеювання поштової марки. Часто марка друкується на листівці. Листівка може бути і не поштовою.В цьому випадку на ній немає поштової марки, це просо карточка з цупкого паперу(картону) за розміром звичайного конверту.

Ілюстровані листівки діляться на 'художні (репродукційні та оригінальні) та документальні (фотолистівки).

Листівки, що випускаються поштовими відомствами, як правило, мають друкований знак поштової оплати і називається маркорованими поштовими листівками; на художніх немаркованих листівках передбачено місця для його наклеювання. Зазвичай листівки використовуються для привітання з днем народження або іншими памятними датами.

Вітальні листівки Точна дата появи на світ першої листівки донині невідома. Приблизно наводять числа 150-200 років назад.

Так, за однією з версій, перша різдвяна листівка з'явилася в Англії в 1794 році. Якийсь художник Добсон у вигляді поздоровлення з святом відправив своєму другові картинку із зображенням сімейства навколо ялинки. Другові це сподобалося, і наступного року Добсон виготовив декілька десятків подібних карток і розіслав їх всім своїм знайомим. А ще через декілька років знайшовся підприємець, що пустив мальовані привітальні картки в продаж. За іншою версією, вперше різдвяні листівки з'явилися в 1841 році у вітрині книжкового магазина в Шотландії, щоправда існує також думка, що шотландці придумали цю версію, щоб позбавити англійців слави першовідкривачів. Цікаво, що і сьогодні різдвяні та новорічні листівки, користуються найбільшою популярністю серед всіх поштових карток.

З другої половині XIX століття вітальні листівки починають друкуватися в багатьох європейських країнах. Їх кількість вже обчислюється мільйонами. Спочатку на листівках найчастіше зображалося немовля Христос в яслах або інші релігійні сюжети. Пізніше з'являється Санта Клаус і композиції з квітів, віток і ялинкових прикрас. До Росії вітальні листівки спочатку привозилися з-за кордону, переважно з Німеччини. Перші російські різдвяні листівки були випущені з добродійною метою Петербурзьким піклувальним комітетом, що видав до Різдва 1898-го серію з десяти листівок за малюнками відомих петербурзьких художників.

З приводу появи перших радянських вітальних листівок існують деякі розбіжності. Одні джерела стверджують, що вперше вони були видані обмеженим тиражем до Нового, 1942 року. За іншою версією, в грудні 1944 із звільнених від фашизму країн Європи радянські солдати стали присилати своїм родичам небачені досі барвисті іноземні новорічні листівки, і партійне керівництво вирішило, що потрібно налагодити виробництво власної, «ідеологічно витриманої» продукції. Масовий випуск новорічних листівок почався тільки в 50-х. На перших радянських новорічних листівках зображалися щасливі мами з хлоп'ятами і башти Кремля, пізніше до них приєдналися Дід Мороз і Снігуронька. А вже через деякий час промисловість випускала щонайширший асортимент листівок, що приємно радували око на вітринах газетних кіосків, заповнених традиційно непомітною друкарською продукцією. І хай якість друку і яскравість фарб радянських листівок поступалися імпортним, ці недоліки компенсувалися оригінальністю сюжетів і високим професіоналізмом художників.

Сучасні листівки

Сучасні листівки стали яскравіші і розмаїтіші. З'явилися новорічні листівки з "приколами", чого раніше не було і в думках, відзначається тенденції до деякої стандартизації зображень, явно навіяної діснеєвськими сюжетами. Чомусь геть зникли лялькові листівки, що були фотографіями бутафорських засніжених будиночків з сніговиками – завдяки тривимірності казкового маленького світу, що зображається, такі листівки володіли особливою привабливістю. Якщо раніше практично всі листівки випускалися за участю професійних художників, то в даний час з'явилася велика кількість дешевих листівок з низькою художньою цінністю та віртуальні листівки.

Філокартія у ХІХ – ХХ ст.

В 1878 на Всесвітньому поштовому конгресі в Парижі прийнятий міжнародний стандарт листівки: 9x14 см, в 1925 — 10,5x14,8 см; спочатку зворотня сторона призначалася для адреси (спеціального місця для листа не передбачалося), з 1904 її ліва половина відведена для листа. Сучасні ілюстровані листівки діляться на художні (репродукційні і оригінальні) і документальні (фотолистівки). Листівки, що випускаються поштовими відомствами, мають надрукований знак поштової оплати, на листівках художніх і ін. видавництв передбачено місце для наклеювання марки.

Філокартія почалася із збирання видових і етнографічних листівок, які були одним з найбільш доступних засобів знайомства з природою, побутом і культурою народів світу. Філокартія зіграла значну роль в популяризації витворів образотворчого мистецтва, що експонуються в музеях і на виставках. Листівки із зображеннями тоді існуючих історичних, географічних, архітектурних і ін. об'єктів, пам'яток матеріальної культури і тому подібне, набувають з часом характеру документальних джерел, що зближувало філокартію з допоміжними історичними дисциплінами. В кінці 19 — початку 20 століть виникли перші організації філокартистів. Почали видаватися спеціальні журнали і каталоги (у Німеччині, Австро-Угорщині, Франції, Росії, Великобританії, США, Італії, Швейцарії, Іспанії та ін.), відбулися міжнародні виставки (у Лейпцигу, Петербурзі, Ніцці, Парижі, Флоренції, Нюрнберзі, Лондоні та ін.), конгреси колекціонерів і видавців листівок (у Лейпцігу — 1896, 1910; Ніцці — 1899).

На початку 20 ст. Філокартія стала одним з популярних видів колекціонування, чому сприяли масовий випуск тематично різноманітних (географія, етнографія, історія, різні види мистецтва, техніка, спорт, портрети і так далі) і високоякісних по художньому і поліграфічному виконанні поштових листівок, а також поширення міжнародного поштового обміну між державами. Тільки у СРСР щорічно видавалося 7-8 тис. різних листівок (сюжетів) загальним тиражем 2,5-3,5 млрд. екз. (вид-ва: міністерства зв'язку СРСР, «Изобразительное искусство», «Советский художник», «Планета», «Плакат», «Художник РСФСР», «Аврора», «Мистецтво» і ін.). Радянські філокартисти (перші об'єднання були засновані в 30-ті рр. в Москві і Ленінграді) вели роботу в рамках Всесоюзного товариства філателістів. Листівки, що випускаються в СРСР, враховуються «Летописью изоизданий». Колекції листівок комплектуються і державними установами (Всесоюзна книжкова палата, Державна бібліотека СРСР ім. В. І. Леніна). Матеріали по філокартії публікуються в збірці «Советский коллекционер» і бюлетені «Филателия СССР». У 1967 відбулася міжнародна виставка листівок в Брно, в 1970 — в Будапешті. Серед унікальних колекцій — зборів Д. Анджолетті (Італія, 1,5 млн. листівок), А. Коченди (ЧРСР, до 1,5 млн.), Н. С. Тагріна (СРСР, 650 тис.), Л. Петраковича (Угорщина, 500 тис.).

Філокартія в наш час

Колекціонування, систематизація і вивчення поштових листівок, активно розвивається і сьогодні. Спочатку зацікавленість до листівок посилювалася картинами природи, що зображалися на них, всілякими будовами і визначними пам'ятками міст, адже подібні малюнки у зв'язку з відсутністю телебачення і низьких тиражів барвистих тематичних журналів були мало не єдиною можливістю познайомитися з культурою і побутом інших країн.

Проте, інтерес філокартистов дуже скоро перемістився від простого ознайомлення з визначними пам'ятками, зображеними на листівках, до збирання серій, які містили всі випущені картки за певний період.

Філокартія, окрім естетичного задоволення, несе ще і практичні функції. Завдяки зображеним на листівках історичним об'єктам поштові картки використовуються як дослідницький матеріал. Листівки із зображенням шедеврів майстрів кисті довгий час залишалися єдиними доступними масовому глядачеві популяризатором образотворчого мистецтва. У багатьох країнах колекціонери листівок стоять на одному ступені з власниками картинних галерей, поштові картки продаються на аукціонах нарівні з картинами.

Вартість листівок залежить від часу їх виготовлення, тиражу і наявності на них всіляких написів і відміток. Звичайно ж, листівки — продукт масового виробництва, тому іноді навіть картки позаминулого століття коштують не дуже дорого. Визначити точну вартість тієї або іншої листівки неспеціалістові досить важко, оскільки хоч старі товариства філокартистов і існують більше сотні років, відповідних каталогів і іншої допоміжної літератури випускається украй рідко.

Поява інформаційних технологій додала філокартії нові можливості. Електронна пошта, програма icq, незліченні icq боти, програма для голосового спілкування Skype дозволяють колекціонерам листівок активно спілкуватися, обмінюватися інформацією і оперативно отримувати новини філокартії. Проте як і раніше важливу роль грають журнали для колекціонерів листівок. Вони видаються буквально по всьому світу: у Німеччині, у Франції, в Росії, в США, В Італії, в Іспанії, у Великобританії і ін. Тож колекціонер якнайшвидше може одержати своєчасну інформацію про нові випуски поштових листівок, нові аукціони, семінари філокартистів.

Загальноприйнята термінологія

Архівний (Archival) — Листівки музейної якості зберігання. Передбачається хороше зберігання протягом тривалих періодів часу.

Бурі плями (Foxing) — коричневі плями на поверхні паперу. Це плями цвілі, проникаючи через папір, не можуть бути видалені стиранням, але іноді можуть бути видалені вибілюванням.

Видові листівки (View Cards) — листівки, які показують міста і різні місця за допомогою реальних фотографій.

Золоте Століття Листівок (Golden Age of Postcards) — від 1898 до 1918.

Вивчення листівок (Deltiology). Deltiologist — людина провідна дослідження листівок. Термін введений Рендаллом Рходесом з штату Огайо. Слово (грец.) означає науку вивчення маленьких картин або листівок. [Радянський термін Філокартія представляється не менш точним, проте це слово практично не зустрічається в зарубіжному інтернеті.

Льняні листівки (Linen) — листівки, що випускалися головним чином в 1920—1950-і роки. Поверхня такої листівки схожа на льняну тканину. Папір, на якому вони надруковані, з віком жовтіє.

Марковані листівки (Government Postal) — листівки, які мають марку надруковану на оборотній стороні листівки. Такі листівки випускаються поштовим відомством країни.

Мітки альбому (Album Marks) — Забарвлені або важкі поглиблення на кутах листівок від окислення із сторінки старовинного альбому або від ваги.

Декілька різних видів на листівці (multi-view) — якщо на листівці присутньо відразу декілька невеликих фотографічних зображень, то в спілкуванні із зарубіжними партнерами, такі листівки називаються multi-view.

Набори (Sets) — листівки, випущені набором (у обкладинці), або у вигляді книжечки з можливістю від'єднувати листівки за допомогою перфорованої смужки.

Неподілена оборотна сторона (Undivided Back) — оборотна сторона листівки виконана без розділової лінії, щоб відокремити повідомлення від адреси.

Листівка (Postcard) — картка, зроблена з наміром для відправлення поштою без конверта, або як подарунок [таким чином, листівками визнаються і картки, не призначені для відправлення поштою, але що має загальноприйнятий розмір листівки]

Листівки загадки (Puzzle Cards) — старовинні листівки, що містять ребуси, загадки, які пропонувалося вирішити.

Розділена оборотна сторона (Divided Back) — на оборотній стороні листівки є центральна вертикальна лінія, що розділяє частини для адреси і для повідомлення. Розділені оборотні сторони листівок з'явилися в 1902 році в Англії, в 1904 році — у Франції і в Росії, в 1905 році — в Німеччині, в 1907 році — в США. Це допомагає датувати деякі невикористані старовинні листівки.

Реальна фотографія (Real Photo) — термін, щоб розрізнити комерційні фотографічні зображення [деколи застосовується монтаж, накладення зображень] і фактично фотографію. Реальні фотографії бажаніші для колекціонування, чим комерційно надруковані листівки.

Рельєфний (Embossed) — листівки, які мають частини злегка підняті вище поверхні. Важко рельєфні листівки виконані в стилі пап'є-маше.

Рекламні листівки (free-cards) — листівки, які містять рекламну інформацію і не продаються в магазинах. Їх можна просто узяти в деяких кінотеатрах, клубах, кафе і так далі У Росії такі листівки з'явилися і сталі широко відомі у філокартістов близько 2001 року. На Заході такі листівки випускаються приблизно з кінця 1980-х.

Сепія (Sepia) — темно-коричневий колір, який зустрічається на старовинних фотографіях.

Серія (Series) — група листівок, об'єднана однією темою і випущена в один і той же час.

Стерео-листівки (3d-postcards) — листівки містять зображення, що переливається або об'ємне. Радянський термін стерео-листівки не має розповсюдження за кордоном. Там застосовується термін 3d-postcards. Серед крупних країн-виробників таких листівок — Японія, США, СРСР.

Хром (Chrome) — будь-яка кольорова листівка після 1939 року з сонячною паперовою поверхнею. Термін отриманий з Kodachrome. Це сучасні листівки. Це — найбільш звичайний тип листівки, яку Ви знайдете в магазинах сьогодні. Хромові листівки спочатку були видані в 1950-х роках і продовжують видаватися сьогодні.

Художник Підписав (Artist Signed) — будь-яка листівка, яка має надрукований підпис художника. Це може не мати на увазі, що художник залишив автограф, хоча приклади існують. Якщо видавець надрукував підпис художника, то розглядається, що підписався художник.

Приватні поштові (Private Postal) — листівки, випущені не урядом, а приватним бізнесом або видавництвом.

Шовк (Silk) — листівки, де шовкова тканина застосовувалася видавцем для окремих частин зображення, або листівка, виконана на шовковій тканині.