Вудсі північна — Woodsia ilvensis (L.) R. Вг.
Батьківщина — Північна Америка, Скандинавія, Урал, Тянь-Шань, Далекий Схід. По горах і скелях заходить далеко на північ, до Арктики. Росте на сухих скелях, скелястих осипи, часто в ущелинах крутих обривистих скель, переважно на сонячних місцях. Живе на різних гірських породах: андезиту, ріолітов, базальтах, на амфіболітах, граніті і мелафірі. Типовий представник рослинних угруповань скелястих ущелин.
Витончене низьке рослина (3-20 см) з вузькими, пухнастими, щільними листочками, що відходять від короткого горизонтального кореневища. Черешки листя червоно-коричневого забарвлення, блискучі, такої ж довжини, як і листова пластинка. Вся нижня сторона і черешок молодого листа опушені і лускаті. Листова пластинка узкопродолговатая або ланцетна, тупозаостренная, тьмяно-зелена, перістосложниє з 8-20 парами часткою. Листові частки довгасто-яйцеподібні або трикутної форми, перисторозсічені або перістораздельние. Дерновинки папороті дуже ефектна, а головне — відмінно росте серед вапняних каменів і в Середній Росії. У Москві ці рослини росли без пересадки до 20 років. Хоча рослина скидає листя на зиму, його ніжна літня зелень незвичайно прикрасить ваш рокарій. Розмножується поділом куща (весна і кінець літа). Особливо непримиренна до застійного перезволоження, іноді вона випревает в сирі зими. У той же час вона найбільш посухостійка, хоча при серйозному нестачі вологи може тимчасово втрачати листя. Субстрат потрібен слабокислий або близький до нейтрального, без надлишку вапна, досить бідний, розпушений добавкою крупного піску. Вудсі ельбская — сама світлолюбна з Вудс, віддає перевагу добре освітленим місцям.
_ _ _ _ _
Ключові слова: українські традиції, звичаї, Рослини, Вудсія, культура.