Мохоподібні — автотрофні організми з добре розвинутими хлоропластами. У порівнянні з водоростями та іншими нижчими рослинами — це організми, що пристосувалися переважно до (наземного способу життя. Воїни ростуть на болотах, мокрих луках, в гущавинах лісів, а якщо іноді і оселюються в більш сухих місцях, наприклад на каменях, корі дерев, то використовують вологу в періоди дощів. Багато з мохоподібних, як і лишайники, добре переносять посуху, впадаючи як би в стан анабіозу (прихованого життя).
Величина мохів не перевищує 20—30 см, а звичайно коливається від 5 до 15см. У деяких мохоподібних, наприклад у маршанції, тіло не диференційоване на органи, а складається з плоскої лопатевої форми слані, що прикріплюється до землі ризоїдами. У листяних мохів розвиваються стебла і дрібні листки. Корені у мохів не розвиваються. Мохоподібні підрозділяються на п'ять класів, ми розглянемо в дальшому лише кількох представників порядку сфагнових і порядку зелених мохів.
Мохи, як і лишайники, оселяються першими на неродючих грунтах і скелях. Вони затримують пилуваті частки грунту та вологу і сприяють нагромадженню перегною, на якому селяться інші, більш вимогливі рослини.
_ _ _ _ _
Ключові слова: українські традиції, звичаї, Рослини, Мохоподібні, культура.