Кожна пилинка складається з двох оболонок: зовнішньої (екзіни) і внутрішньої (інтіни). Зовнішня оболонка буває або гладка — у вітрозапилюваних рослин, або покрита шипиками, візерунками — у насекомоопиляемих рослин; вона має отвори — пори, через які внутрішня оболонка може випинатися назовні і витягуватися в найтоншу трубочку. Усередині дозрілої порошинки є дві клітини, не відокремлені один від одного перегородкою. Більша з них називається вегетативної, а менша генеративної.
Кожна з цих клітин має свою відокремлену протоплазму і ядро. Ці ядра носять назву, яка відповідає клітинам, тобто одне з них називається вегетативним, а інше генеративних. Крім того, в протоплазмі пилку знаходяться запасні речовини, використовувані при її проростанні.
Якщо пилок помістити в краплю солодкуватої рідини, то вона вже протягом кількох хвилин або годин починає проростати.
З кожної порошинки витягується тонка трубочка, в яку пересувається протоплазма вегетативної клітини та її ядро, а потім туди ж проникає і генеративна клітина зі своїм ядром. Генеративна клітина, перебуваючи в трубочці, ділиться на дві ледь помітні голі чоловічі клітини — спермін, які відіграють важливу роль у процесі запліднення.
У деяких рослин освіта сперміїв з генеративної клітини відбувається ще всередині порошинки, і тоді в пилкову трубочку прослизають три клітки — вегетативна і два спермия. У природних умовах пилок проростає на рильце маточки, чому сприяє солодкувата рідина, що виділяється рильцем.
_ _ _ _ _
Ключові слова: українські традиції, звичаї, Рослини, Пильник, культура.