Прислів’я про доброту: Народна Мудрість про Серце й Душу народних висловів, що прославляють людяність, співчуття та щедрість, відображаючи глибокі моральні цінності українців, які формувалися через століття.
Тут зібрані теплі й мудрі прислів’я, такі як "Доброта – як джерело, що всіх напуває" чи "Хто добро сіє, той добро й жне", які підкреслюють, що добрі вчинки повертаються сторицею й зміцнюють спільноту. Кожне прислів’я супроводжується поясненням його походження, культурного контексту та зв’язку з традиціями, допомагаючи зрозуміти, як доброта була основою гармонійного життя.
- Біда доброму, бо довжен (повинен) кождому.
- Вола имають за роги, а чоловіка за слова.
- Гіркий хліб — чужими руками зароблений.
- Деся не сіє, тамся не жне.
- Добрий розум не дасть плакати.
- Добрий, як дараб (кусок) хліба.
- Живий — живе думає.
- Колись добра порада більше варта, як готові гроші.
- Кому є вік, тому є лік, а кому не є віка, тому не є й ліка.
- Легко говорити про те, що було. Говоріть про те, що буде.
- Майстер на oбі (обидві) руки.
- Молоде — золоте.
- На свої роки має розуму й на двох.
- Не той дає, що має, а той, що хоче.
- Не в свої сане — не сідай.
- Поле сусіда — не чуже.
- Проти вітру тяжко дути.
- Раз, та гаразд.
- Розум голові не вадить (не заважає).
- Розумну голову шанують змолоду.
- Скажи правду, розоб’ють ти голову.
- Такся добре має, що ще й ангели в неї на стінах намальовані.
- Терпіння і труд усе перетруть.
- Тот день добрий, що минув.
- Честь мож за гроші продати, але не мож купити.
- Чоловік учиться до смерти.
- Як не твоя сорочка — не бери на себе.
_ _ _ _ _
Ключові слова: українські традиції, звичаї, Прислів'я, Прислів', культура.