Розрізнення фонем и та і

В основах багатьох незапозичених слів фонема і непостій­на: вона, як правило, виникає на місці інших голосних уна­слідок чергування з о або е.

При цьому треба мати на увазі, що в кількох словах відбу­вається чергування і та и: діти — дитина, сідати — сидіти, підвісити — висіти, ліпити — злипатися.

Постійно фонема і виступає:

а) у суфіксах -інь, -іш(ий), -ісіньк(ий): теплінь, широчінь, височінь, глибінь, стрункіший, сухіший, гарячіший, свіжі­сінький;

б) відповідно до вимови після м'яких або пом'якшених при-голосних: літо, тісний, сіно, ніжний, білий, піна, річка.

На початку слова завжди пишеться буква і: їм 'я, іскра, ікра, іти, іграшка. Щоправда, у вимові незапозичених слів перед н та р чується звук и: іній [ин'ій], інколи [инколи], інший [ин% ший], іржа [иржа], ірій [ир'ій].

В основах незапозичених слів пишеться буква и:

а) відповідно до вимови після твердих приголосних (звук и не чергується з о та є): риба, вибір, тихий, кислий, з ширина, приріст, сировина, пишатися;

б) у відкритих складах -ри-, -ли- у словах бриніти, гримідрижати, кривавий, криниця, крихітний, кришити, стриміти, тривати, тривога, триножити, чорнобривий, блищати, глитати (але: дрімати, тріщати).

За допомогою фонем і та и розрізняються суфікси:

-інн(я) з фонемою і, який вживається у віддієслівних імен­никах: служіння, збайдужіння, сушіння, кришіння, волочін­ня, везіння; -инн(я) з фонемою и, який вживається лише в збірних іменниках: бурячиння, маковиння, шумовиння, ба­говиння, ластовиння, павутиння. Але якщо збірна назва ут­ворена від іменника на -інь, то виступає -іння: волосінь — волосіння, корінь — коріння, промінь — проміння; -і(ти) з фонемою і, що вказує, як правило, на неперехідність дії: біліти, синіти, золотіти, каламутніти, мо лодіти, горіти; -и(ти) з фонемою и, який вказує на пе­рехідність дії: білити, синити, золотити, каламутити, творити.

В абсолютному кінці слова:

а) після задньоротових г, к, х вживається звичайно и: дороги, шляхи, руки, тільки, скільки, навкруги, трохи, залюбки, навпаки, завдяки, по-батьківськи. Але виступає і в словах, що відповідають на питання які? (у прикметниках та займенниках): довгі, дорогі, високі, далекі,
сухі, тихі, такі, всякі; а також у незмінюваних іншомовних словах: Гельсінкі, хакі;

б) після шиплячих ш, ч, ж, дж виступає звичайно і: межі, ключі, гроші, ласощі, дріжджі, двічі, тричі, уночі. Але виступає и:

1) у дієслівних формах (у наказовому способі та в дієприслівниках): кажи, бережи, мовчи, пиши,
полощи; відповідаючи, розмірковуючи, виконавши, завдавши;

2) у прислівниках на зразок по-вовчи, по-ведмежи;

3) у прийменнику межи {межи очі) та сполучнику чи.

Фонеми и та і в іншомовних словах  

В основах загальних іншомовних назв після Дев'яти букв д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р («де ти з'їси цю чашу ) перед наступним приголосним, крім й, виступає фонема и і пишеться буква и: директор, стиль, позиція, система, цирк, чинара, шифер, режим, територія.

Проте після префікса, якщо він навіть закінчується на одну з букв «дев'ятки», пишеться і: інформація — дезінформація, інфекція — дезінфекція, ідейний — безідейний.

Крім того, виступає и після букв, що не входять до «де­в'ятки», відповідно до вимови:

а) у деяких давно засвоєних словах: бинт, вимпел, графин, диякон, єпископ, єхидна, імбир, кипарис, лимон, литаври, миля, митрополит, митра, мирт, спирт, химера, хрис­тиянство;

б) У словах, запозичених із східних мов: башкир, гиря, кизил, кинджал, киргиз, кисет, кишлак, кишмиш.

В інших випадках в основах загальних назв іншомовного походження виступає і:

а) на початку слова: інформація, ідея, ізольований, імпонувати, інтерес, ірраціональний;

б) після букв, що не входять до «дев'ятки»: адміністра­тор, бісквіт, нігілізм, ліміт, вітамін, кіно, гігієна, гід­равліка, хірург,

в) перед голосними та й: радіо, радіація, ажіотаж, тріумфі асоціація, стаціонар, стронцій, професійний, станція;

г) в абсолютному кінці невідмінюваних слів: колібрі, таксі, жалюзі, хаджі, попурі, журі, конфеті.

В основах власних іншомовних назв та похідних від них словах після шиплячих («ще їжджу») та ц перед на­ступним приголосним, крім й, виступає и: Чилі, чилійський, Вашингтон, Шиллер, Чикаго, Чингісхан, Жиронда, Джибуті, Цицерон, Лейпциг.

Крім того, тільки в географічних назвах виступає и:

а) після р, д, т: Мадрид, Великобританія, Рига, Рим, Скандинавія, Кордильєри, Аргентина, Ватикан, Тибет, ти­бетський;

б) у кінцевих сполученнях -ида, -ика: Антарктида, Колхида, Флорида, Мексика, Корсика, Америка;

йі в) як виняток, у назвах: Єгипет, Єрусалим, Вифлеєм, Вавилон, Сирія, Сицилія, Сиракузи, Бразилія, Пакистан, Китай, Киргизія, Узбекистан.

В інших випадках в основах власних назв виступає і:

а) в іменах та прізвищах (не після шиплячих та ц): Діккенс, Дідро, Іїціан, Тімур, Ріхгпер, Фрідріх, Сісмонді, Хіросіге, Зільберт;

б) у географічних назвах (не після шиплячих, ц та р, д, т): Сідней, Занзібар, Гімалаї, Хібіни, Вільнюс, Міссурі;

в) перед голосними та й: Жіу, Ріо-де-Жанейро, Чіангмай,Шіашкотан, Цутіура, Діоміда, Тіарет, Тіціан, Греція, Голландія, Трієст;

г) в абсолютному кінці невідмінюваних назв: Капрі, Конакрі, Сочі, Віші, Поті, Гельсінкі, Асахі, Леонардо да Вінчі, Анрі.