Відмінювання та написання прикметників

Прикметники мають дві групи відмінювання:

тверду — з основою на твердий приголосний у називному відмінку однини: білий, біла, біле; гарячий, гаряча, гаряче; народний, народна, народне; батьків, батькова, батькове;

м'яку — з основою на м'який н або й: синій, синя, синє;

ранній, рання, раннє; безкраїй, безкрая, безкрає.

До м'якої групи належать більшість прикметників:

а) на -дній, -тній: безодній, будній, городній, задній, іного- родній, обідній, передній, полудній, посередній, середній, спідній, сусідній (але: природний); братній, всесвітній, до­світній, достатній, житній, кутній, літній, майбутній, •'№'&( могутній, незабутній, новітній, освітній, передсвітній, присутній, путній, самобутній, самодостатній, самотній (але: самітний), старосвітній, суботній, хатній;

б) на -жній, -шній: ближній, дорожній, заміжня, мужній, нижній, подовжній, подружній, порожній, справжній, ху­дожній; внутрішній, вчорашній, горішній, долішній, до-:я машній, завтрашній, зовнішній, колишній, навколишній, нинішній, прийдешній, ранішній, сінешній, сьогоднішній, теперішній, торішній, тутешній;

в) інші: безкрайній, верхній, вечірній, давній, дальній, древній, крайній, осінній, останній, пізній, ранній, синій, сторонній, безкраїй, довгошиїй, довговіїй.

Слід розрізняти прикметники дружній (належний другові, сповнений почуття дружби: дружній погляд) і дружний (зв'яза­ний дружбою, злагоджений: дружний гурт).

Ознаки обох груп мають при відмінюванні прикметники на -лиций: блідолиций, довголиций, круглолиций і т. д.

Усі інші прикметники належать до твердої групи.

Прикметники змінюються за відмінками, родами (в од­нині) і числами. На відміну від іменників, закінчення в усіх прикметниках однотипні. Є лише деякі відмінності у вживанні и та і в закінченнях прикметників твердої і м'якої груп.

Нижче в таблиці подано буквені закінчення прикметників.

Паралельні закінчення в тих самих прикметниках подано че­рез похилу риску. Знаком 0 показано нульове закінчення.

У називному відмінку чоловічого роду нульове закінчення мають присвійні прикметники на зразок батьків, материн. Прик­метники в середньому роді мають такі самі закінчення, як і в чоловічому, тільки в називному й знахідному відмінках у твердій групі вони мають закінчення -є, а в м'якій —є: біле, синє.

Прикметники на -лиций здебільшого відмінюються, як прик­метники твердої групи. У них лише перед голосними заднюго ряду а, о, у кінцевий звук ц стає м'яким (як у займеннику цей).

Написання не з прикметниками

Тільки разом не пишеться тоді, коли прикметник без не не вживається: невблаганний, невпинний, негайний, неоковирний, непохитний, нестерпний, нестямний, несхибний, неугавний, не­щадний, нещодавній.

В інших випадках при написанні не з прикметниками слід орієнтуватися на зміст висловлювання:

а) якщо в певному контексті слово з не можна замінити іншим словом чи словосполученням, то не пишемо разом: нелегкий (важкий) шлях, недоброзичливе (вороже) ставлення, недобрий (злий) погляд, завдання нескладне

(просте), обсяг робіт невеликий (малий);

б) якщо в певному контексті не відкидає щось, заперечує, то не пишемо окремо: шлях не легкий, завдання не склад­
не, обсяг робіт не великий; особливо щодо цього не має бути сумнівів, коли в реченні є заперечні слова ні, ані,
ніхто, ніщо, ніяк, ніде, ніколи, нітрохи тощо: робота аж ніяк не важка; ні, завдання не складне; ніхто не винен; ніяка робота не легка.

Отже, залежно від змісту, який вкладається у висловлю­вання, можна записати: Цей будинок нестарий (є нестарий) і Цей будинок не старий (не є старий).

Завжди окремо пишеться не, коли є протиставлення: шлях не легкий, а важкий; завдання не складне, але й не просте; робота не важка, а так собі.