Брестський мир 1918р.

Брестський мир 1918 року — мирний договір між Українською Народною Республікою, з одного боку, і Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною та Болгарією, з іншого, підписаний 27 січня (9 лютого) 1918 року в Бресті. 

Привід для початку переговорів щодо миру з Центральними державами дали більшовики. 20 листопада (3 грудня) 1917 року в штабі німецьких військ у Брест-Литовську вони розпочали переговори з представниками австро-німецького блоку. 2 (15) грудня підписали угоду про перемир’я терміном на 28 днів. Переговори про укладання мирного договору між Радянською Росією та Німеччиною з її союзниками розпочалися 9 (22) грудня 1917 року в Бресті. Більшовицька делегація на початку переговорів заявила, що представлятиме інтереси всіх народів колишньої Російської імперії.
З 21 грудня 1917 року до 3 січня 1918 року Українська Центральна Рада направила на переговори українську делегацію.

 До складу делегації УНР, обраної на нараді представників керівництва Української партії соціалістів-революціонерів і Української соціал-демократичної робітничої партії, увійшли В. Голубович (голова), М. Полоз, М. Любинський, О. Севрюк і М. Левитський. Напередодні від’їзду делегація отримала від М. Грушевського докладне роз’яснення позиції України на переговорах. Делегація мала домогтися включення до складу УНР українських земель, що перебували під владою Австро-Угорщини (Східної Галичини, Буковини і Закарпаття), а також земель, які до війни належали Російській імперії (Холмщина, Підляшшя і Посяння). У разі відмови Австро-Угорщини передати окуповані нею землі делегація мала вимагати створення з них окремого коронного краю з найширшою автономією.

25 грудня 1917 року (6 січня 1918 року) українська делегація, яку нотою делегацій чотирьох союзних держав визнали «самостійним і повноважним представником УНР», приєдналася до переговорів. Питання про долю Східної Галичини, Буковини й Закарпаття на вимогу делегації Австро-Угорщини зняли з обговорення. Холмщину, Підляшшя і Посяння визнали землями, що мали увійти до складу УНР.
5 (18) січня 1918 року за пропозицією радянської делегації в переговорах оголосили перерву на десять днів. 7 (20) січня 1918 року до Києва виїхала й українська делегація. Після проголошення в ніч із 11 на 12 січня (з 24 на 25 січня) 1918 року Четвертого універсалу УЦР члени української делегації повернулися до Бреста. Цього разу делегацію очолював О. Севрюк. Напередодні поновлення переговорів радянська делегація (голова — Л. Троцький) 17 (30) січня 1918 року, посилаючись на зміну внутрішньополітичної ситуації в Україні та присутність на переговорах представників харківського більшовицького уряду (голова делегації — Ю. Медведєв), фактично відмовилася визнавати повноваження делегатів УНР.

Після ознайомлення учасників переговорів із текстом Четвертого універсалу УЦР 19 січня (1 лютого) 1918 року на пленарному засіданні всіх делегацій міністр закордонних справ Австро-Угорщини О. Чернін від імені Центральних держав зробив заяву про визнання Української Народної Республіки незалежною й суверенною державою. У ніч із 26 на 27 січня (з 8 на 9 лютого) 1918 року уклали мирний договір між УНР і країнами Четверного союзу. Текст Брестського миру складався з 10 статей.

За умовами Брестського договору кордони між Австро-Угорською імперією та УНР установлювалися по лінії довоєнних кордонів Російської імперії й Австро-Угорщини. Для остаточного визначення кордонів із Польщею створювалася змішана комісія. Брестський договір передбачав урегулювання питання про звільнення окупованих областей, установлення дипломатичних і консульських відносин, взаємну відмову від сплати військових податків і компенсації збитків, завданих війною, повернення військовополонених та інтернованих цивільних осіб. Брестський мир регулював господарські відносини і взаємний обмін товарами між Україною та країнами Четверного союзу. Додатковою умовою договору був пункт про надання Центральними державами збройної допомоги УНР у боротьбі проти більшовиків і позику українському уряду в розмірі 1 млрд карбованців.

У Бресті також уклали таємну декларацію між УНР і Австро-Угорщиною, за умовами якої Галичина та Буковина об’єднувалися в один коронний край. Однак 4 липня 1918 року Австро-Угорщина анулювала таємну декларацію, мотивуючи це тим, що Україна не передала обумовленої Брестським договором кількості продовольства. Укладання Брестського миру стало першим актом визнання України як незалежної держави в новітній час.