I-II Універсали УЦР

16 червня 1917 р., попри заборону Тимчасового уряду, у Києві зібрався II Всеукраїнський військовий з’їзд, на який прибуло 2300 представників від 1,6 млн солдатів із усіх фронтів.

ПЕРШИЙ УНІВЕРСАЛ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ

 З’їзд запропонував Українській Центральній Раді (УЦР) прискорити розробку проекту автономії України. Услід за цим, 23 червня 1917 р., Центральна Рада видала свій Перший універсал, у якому урочисто проголошувала:

«Народе український! Народе селян, робітників, трудового люду!
Волею своєю ти поставив нас, Українську Центральну Раду, на сторожі прав і вольностей української землі.
Найкращі сини твої, обранці від сіл, фабрик, солдатських казарм, від усіх громад і товариств українських, вибрали нас, Українську Центральну Раду, і доручили нам стояти й боротися за ці права і вольності.

Твої, народе, обранці заявили свою волю так:
Нехай Україна буде вільною. Не відокремлюючись від усієї Росії, не розриваючи зв’язків із державою російською, нехай український народ на своїй землі має право сам влаштовувати своє життя. Нехай порядок і устрій в Україні встановлюють обрані всенародним, рівним, прямим і таємним голосуванням Всеукраїнські збори (Сейм). Усі закони, що мають встановлювати цей порядок у нас, в Україні, має право видавати лише наші Українські збори.

А закони, що мають регулювати порядок у всій Російській державі, повинні видаватися у Всеросійському парламенті.
Ніхто краще за нас не може знати, що нам потрібно і які закони для нас кращі.
Ніхто краще за наших селян не може знати, як розпоряджатися своєю землею. І тому ми хочемо, щоб після того, як у всій Росії будуть конфісковані поміщицькі, казенні, царські, монастирські та інші землі у власність народів, коли про це буде видано закон на Всеросійських установчих зборах, право розпорядження нашими українськими землями, право користування ними належало лише нам самим, нашим Українським зборам (Сейму).
Так сказали обрані люди з усієї землі української.

Сказавши це, вони вибрали зі свого середовища нас, Українську Центральну Раду, і доручили нам бути на чолі нашого народу, стояти за його права і творити новий порядок вільної автономної України».
Далі в Універсалі докладно описувалися взаємини УЦР із Тимчасовим урядом і підкреслювалося вороже ставлення російської влади до намірів Центральної Ради.

«І тому, — йшлося в Універсалі, — ми, Українська Центральна Рада, видаємо цей Універсал до всього нашого народу і повідомляємо: відтепер самі будемо влаштовувати наше життя.

Отже, нехай кожен член нашої нації, кожен громадянин села чи міста відтепер знає, що настав час великої роботи.
Від цього часу кожне село, кожна волость, кожна повітова чи земська управа, яка відстоює інтереси українського народу, повинна мати найтісніші зв’язки з Центральною Радою.

Там, де з якихось причин адміністративна влада залишилася в руках людей, ворожих до українства, доручаємо нашим громадянам провести широку, міцну організацію та просвіту народу, а потім переобрати адміністрацію.
У містах і тих місцях, де українське населення живе разом з іншими національностями, доручаємо нашим громадянам негайно дійти згоди й єдності думок із демократією тих національностей і разом із ними приступити до підготовки нового справедливого життя.
Центральна Рада сподівається, що неукраїнські народи, які живуть на нашій землі, також дбатимуть про порядок і спокій у нашому краї й у це лихоліття загальнодержавного безладу дружно, разом із нами, докладуть зусиль до організації автономії України.

І коли ми виконаємо цю підготовчу організаційну роботу, ми скличемо представників від усіх народів землі української і розробимо закони для неї. Ці закони, весь цей порядок, що ми підготуємо, Всеросійські установчі збори повинні затвердити своїм законом.
…А для успіху цієї роботи насамперед потрібні великі кошти. Досі український народ усі свої кошти віддавав у всеросійську центральну скарбницю, а сам не мав і нині не має від неї того, що мав би отримати за це.
І тому ми, Українська Центральна Рада, доручаємо всім організованим громадянам сіл і міст, усім українським громадським управам і установам із 31-го числа липня обкласти населення особливим податком на рідну справу і точно, негайно та регулярно пересилати його до скарбниці Української Центральної Ради».

Таким чином, Перший універсал проголосив автономію України, поклавши основну відповідальність за її здійснення на Центральну Раду та етнічних українців. Останні загалом позитивно сприйняли цю декларацію.

ДРУГИЙ УНІВЕРСАЛ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ

Тимчасовий уряд не міг не відреагувати на появу Першого універсалу та Генерального секретаріату. Для переговорів із УЦР до Києва приїхали члени Тимчасового уряду — Церетелі, Терещенко й Керенський. Після двох днів переговорів обидві сторони дійшли компромісу. Російські міністри погодилися, що УЦР має підготувати статут автономії України, який затверджуватимуть Всеросійські установчі збори. Зі свого боку, УЦР зобов’язалася розширити свій склад за рахунок представників національних меншин — росіян, поляків та євреїв.
13 липня на сесії УЦР було прийнято таку постанову:

1.  Негайно розпочати процес перетворення Української Центральної Ради на Тимчасовий Крайовий парламент і доручити цю справу Генеральному секретаріату. 
2. .Найприйнятнішим способом поповнення національного складу Центральної Ради визнати пропорційне представництво, за яким національним меншинам надається кількість депутатських місць у складі Центральної Ради відповідно до чисельності населення цих національних меншин в Україні».

15 липня, в обстановці зростаючого невдоволення народних мас, які вимагали якнайшвидшого закінчення війни, у Петрограді відбулося засідання Тимчасового уряду. Міністри-кадети (О. Мануйлов, В. Шаховський, О. Шингарьов і В. Степанов), боячись відповідальності за провал літнього наступу на фронті, вирішили подати у відставку, використавши як привід українське питання. Посилаючись на те, що вони нібито не згодні з рішенням уряду про надання автономії Україні, вони заявили про свій вихід із кабінету. Міністр-голова князь Львов був обурений діями кадетів, оскільки відповідальність за катастрофу на німецькому фронті тепер мали нести міністри-соціалісти.

Зранку 16 липня чутки про вихід кадетів із уряду, розстріли солдатів-дезертирів, продовольчу кризу та можливе закриття заводів і фабрик почали поширюватися в робітничих кварталах і солдатських казармах Петроградського гарнізону. Ситуація в столиці вкрай загострилася. Увечері в Петрограді почалися масові заворушення, з’явилися гасла «Уся влада Радам!», «Мир без анексій!». У цій тривожній обстановці Тимчасовий уряд надіслав В. Винниченку телеграму з підтвердженням повноважень Генерального секретаріату як крайового уряду.
Того ж дня, 16 липня 1917 р., УЦР видала свій Другий універсал:

«Громадяни української землі! Представники Тимчасового уряду повідомили нас про конкретні заходи, які планує вжити Тимчасовий уряд у справі управління Україною до Установчих зборів. Тимчасовий уряд, стоячи на сторожі завойованих революційним народом свобод, визнаючи за кожним народом право на самовизначення і залишаючи остаточне затвердження його форми Установчим зборам, простягає руку представникам української демократії та Центральній Українській Раді й закликає разом із ним творити нове життя України в ім’я добра всієї революційної Росії.

Ми, Українська Центральна Рада, одностайно підтримуючи ідею не відривати Україну від Росії та боротися разом із усіма її народами за піднесення й розвиток усієї Росії та за єдність її демократичних сил, із задоволенням приймаємо заклик уряду до єднання і повідомляємо всім громадянам України, що обрана українським народом через його революційні організації Центральна Українська Рада незабаром буде поповнена на справедливих засадах представниками інших народностей, які живуть в Україні, через їхні революційні організації. Тоді вона стане єдиним найвищим органом революційної демократії України, що відстоює інтереси всього населення нашого краю.
Поповнена Центральна Українська Рада знову виділить зі свого середовища окремий орган, відповідальний перед нею, — Генеральний секретаріат, який буде запропонований для затвердження Тимчасовому уряду як представник вищої крайової влади Тимчасового уряду в Україні. У цьому органі будуть зосереджені всі права й засоби, щоб він міг виконувати складну роботу з організації та побудови життя всього краю в згоді з усією революційною Росією.

Борючись за автономний устрій України, Центральна Українська Рада в згоді з національними меншинами України готуватиме проекти законів про автономний устрій України для передачі їх на затвердження Установчим зборам.

Щодо комплектування українських військових частин, Центральна Українська Рада матиме своїх представників при кабінеті міністра війни, у генеральному штабі й при Верховному головнокомандувачі для участі в комплектуванні окремих частин лише українцями, оскільки заходи в цьому напрямку, на думку міністра війни, будуть можливі з технічного боку без порушення бойової готовності армії».
Поступки, зроблені українськими автономістами на користь Тимчасового уряду, пояснювалися тим, що УЦР не вважала себе достатньо сильним політичним органом для відкритої боротьби з Росією. Не слід забувати, що на той час в Україні перебували великі підрозділи російської армії, під контролем російських чиновників залишалися адміністративні органи на місцях, а в містах чисельно переважали не українці, а росіяни та євреї.