ТРЕТІЙ УНІВЕРСАЛ УЦР

20 листопада 1917 р. Центральна Рада видала свій Третій універсал, у якому проголосила утворення Української Народної Республіки (УНР). 

В Універсалі йшлося:

«Народе український і всі народи України!
Складний і важкий час настав на землі Російської Республіки. На півночі, в столицях, іде міжусобна й кривава боротьба. Центрального уряду немає, і в державі поширюються безвладдя, безлад і хаос.
Наш край також у небезпеці. Без сильної, єдиної, народної влади Україна теж може впасти в прірву міжусобиць, різанини й занепаду.
Народе український! Ти разом із братніми народами України поставив нас оберігати права, здобуті в боротьбі, підтримувати порядок і влаштовувати все життя на нашій землі. І ми, Українська Центральна Рада, твоєю волею, в ім’я підтримки порядку в нашій країні, в ім’я порятунку всієї Росії, проголошуємо:

Відтепер Україна стає Українською Народною Республікою.

Не відокремлюючись від Російської Республіки і зберігаючи її єдність, ми твердо станемо на нашій землі, щоб нашими силами допомогти всій Росії, щоб уся Російська Республіка стала федерацією рівних і вільних народів.
До Установчих зборів України вся влада для підтримки порядку на наших землях, видання законів і управління належить нам, Українській Центральній Раді, та нашому урядові — Генеральному секретаріату України.
Маючи силу й владу на рідній землі, ми цією силою і владою станемо на сторожі прав і революції не лише нашої землі, а й усієї Росії.

Тому повідомляємо:
До території Української Народної Республіки належать землі, заселені переважно українцями: Київщина, Поділля, Волинь, Чернігівщина, Полтавщина, Харківщина, Катеринославщина, Херсонщина, Таврія (без Криму). Остаточне визначення кордонів Української Народної Республіки... має бути встановлене за згодою організованої волі народів.

Усім громадянам цих земель повідомляємо:

Відтепер на території Української Народної Республіки право власності на поміщицькі й інші землі нетрудових господарств сільськогосподарського значення, а також на удільні, монастирські, кабінетські й церковні землі скасовується.
Визнаючи, що ці землі є власністю всього трудового народу і повинні перейти до нього без викупу, Українська Центральна Рада доручає Генеральному секретарю із земельних питань негайно підготувати закон про те, як розпоряджатися земельним комітетам, обраним народом, цими землями до Установчих зборів України.

Праця робітників в Українській Народній Республіці має бути негайно впорядкована. А зараз повідомляємо:
На території Народної Республіки України від сьогоднішнього дня встановлюється восьмигодинний робочий день на всіх підприємствах.
Важкий і грізний час, що його переживає вся Росія, а з нею й наша Україна, вимагає доброї організації виробництва, рівномірного розподілу продуктів споживання і кращої організації праці. І тому пропонуємо Генеральному секретаріату праці від сьогоднішнього дня разом із представниками від робітників установити державний контроль над продукцією в Україні, з огляду на інтереси як України, так і всієї Росії.

Четвертий рік на фронтах ллється кров і даремно гинуть сили всіх народів світу. Волею й іменем Української Народної Республіки ми, Українська Центральна Рада, твердо стоїмо на тому, щоб мир було встановлено якнайшвидше. Для цього ми вживатимемо рішучих дій, щоб через Центральний уряд змусити і союзників, і ворогів негайно розпочати мирні переговори.
Також дбатимемо, щоб на мирному конгресі права українського народу в Росії та за її межами не були порушені під час укладання миру. Але до миру кожен громадянин Української Народної Республіки разом із громадянами всіх народів Російської Республіки повинен твердо стояти на своїх позиціях як на фронті, так і в тилу.

Останнім часом світлі досягнення революції затьмарені відновленням страти. Повідомляємо:
Відтепер на землі Української Народної Республіки страта скасовується.

Усі арештовані й затримані за політичні виступи, здійснені до цього дня, як уже засуджені, так і не засуджені, а також ті, хто ще не притягнутий до відповідальності, отримують повну амністію. Про це негайно буде видано закон.
Суд в Україні має бути справедливим і відповідати духу народу. З цією метою доручаємо Генеральному секретаріату судових справ ужити всіх заходів для впорядкування судочинства і приведення його у відповідність із правовими поняттями народу.
Генеральному секретаріату внутрішніх справ пропонуємо:

Ужити всіх заходів для закріплення й розширення прав місцевого самоврядування, що є органами вищої адміністративної влади на місцях, і для встановлення найтіснішого зв’язку та співробітництва з органами революційної демократії, що має стати найкращою основою вільного демократичного життя.

Також в Українській Народній Республіці мають бути забезпечені всі свободи, завойовані всеросійською революцією: свобода слова, друку, віри, зборів, союзів, страйків, недоторканність особи й житла, право і можливість використання місцевих мов у спілкуванні з усіма установами.

Український народ, який сам довгі роки боровся за свою національну волю й нині здобув її, твердо охоронятиме свободу національного розвитку всіх народностей, що проживають в Україні. Тому повідомляємо: народам великоруському, єврейському, польському та іншим в Україні надаємо національно-персональну автономію для забезпечення їм права й свободи самоврядування в справах їхнього національного життя».

Крім того, в Універсалі зазначалося, що вибори до Українських Установчих зборів відбудуться 27 грудня 1917 р. (9 січня 1918 р. за новим стилем), а зберуться вони 9 (22) січня 1918 р.

Проголошення Третього універсалу було актом величезного історичного значення: вперше з часів Богдана Хмельницького український народ заявив про свій намір мати власну державу. Водночас УЦР не наважилася піти на повний розрив із Росією, наївно вірячи в можливість встановлення федеративного зв’язку з нею. Найдивнішим було те, що УЦР не визнала Радянську Росію, а іншої Росії на той час не існувало. З ким же Українська Народна Республіка мала зберігати федеративний зв’язок?

Можна припустити, що цей курйоз був викликаний цілком обґрунтованими побоюваннями УЦР налаштувати проти себе значну частину російськомовного населення України, яке у разі розриву УНР із Росією могло б рішуче виступити проти Центральної Ради. Як би там не було, весь подальший хід подій показав, що de facto у внутрішній і зовнішній політиці УНР діяла як суверенна держава, а не як автономна частина Росії.