АНТИЧНІ МІСТА В ПІВНІЧНОМУ ПРИЧОРНОМОР’Ї

Античні міста Північного Причорномор’я — це міста, що виникли внаслідок грецької колонізації на північному узбережжі Чорного моря в VI—V ст. до н. е. Наприкінці VII ст. до н. е. на північних берегах Чорного моря з’явилися грецькі торговельні пункти — емпорії. 

У VI і V ст. до н. е. Північне Причорномор’я стало частиною зони грецької колонізації, адже родючі землі, багатство риби в гирлах річок і можливості торгівлі зі скіфами, синдами, меотами та іншими племенами північночорноморських степів приваблювали греків. У VI ст. до н. е. переселенці з Іонії, Малої Азії та островів Егейського моря заснували міста: Тиру, Ольвію, Феодосію, Пантікапей, Німфей, Кімерик, Тиритаку, Мирмекій, Фанагорію, Гермонасу, Кепи та інші. У 422 р. до н. е. виник Херсонес, а в III ст. до н. е. — Танаїс.

Античні міста Північного Причорномор’я існували як самостійні одиниці, підтримуючи торговельні та культурні зв’язки зі своїми метрополіями. Торгівля з містами Греції, Малої Азії та місцевими племенами відігравала ключову роль у їхній економіці.

З басейну Егейського моря сюди ввозили вино, оливкову олію, металеві вироби, мармур, кераміку, дорогі тканини, а вивозили хліб, худобу, шкіри, солону рибу та рабів. Важливе значення мали промисли, ремесла, землеробство й скотарство. За соціальним і політичним устроєм ці міста спочатку були рабовласницькими полісами. Деякі з них, розташовані навколо Керченської протоки, у 480 р. до н. е. об’єдналися навколо Пантікапея в Боспорське царство. У IV ст. до н. е. античні міста досягли розквіту, ставши важливими постачальниками хліба та інших продуктів для Греції та Малої Азії. Вони також впливали на місцеві племена, сприяючи розкладанню родового ладу, розвитку майнової диференціації та формуванню класових відносин. 

У III ст. до н. е. міста Північного Причорномор’я зіткнулися з економічними труднощами через послаблення торговельних зв’язків із Грецією та ускладнення ситуації в регіоні. Скіфи, яких тіснили сармати, почали чинити тиск на міста узбережжя. У II ст. до н. е. скіфський цар Скілур підкорив ослаблену Ольвію, а його син Палак відібрав володіння Херсонеса.

 Херсонесці звернулися по допомогу до понтійського царя Мітрідата VI Євпатора, і місто потрапило під його владу. Наприкінці II ст. до н. е. на Боспорі спалахнуло повстання під проводом Савмака, яке придушили війська Мітрідата VI, після чого він став царем Боспору та підкорив Ольвію.

У боротьбі з Римом (89—63 рр. до н. е.) Мітрідат використовував Північне Причорномор’я як базу для постачання армії та поповнення військ. Після його загибелі на Боспорі тривала боротьба за владу за участю римлян і місцевих племен, що призвело до занепаду боспорських міст. У перших століттях н. е. міста пережили короткий період відродження, але Ольвія, зруйнована готами в середині I ст. до н. е., не відновила колишньої величі.

У II ст. н. е. вона підпала під владу Римської імперії, як і Херсонес, який залежав то від Боспору, то від Риму. У середині III ст. н. е. міста зазнали руйнівної навали готів, а наприкінці IV ст. походи гунів остаточно завершили їхній занепад.