Галицькі приповідки - світ унікальної народної мудрості, що сформувалася в Галичині – історичному регіоні Західної України, відомому своїм багатим культурним спадком.
Тут зібрані яскраві та дотепні приповідки, такі як "Де є воля, там і сила", "Як не знаєш броду, не лізь у воду", які відображають гумор, практичний погляд на життя та любов до рідної землі галичан. Кожна приповідка супроводжується поясненням її значення, історичного контексту та регіональних особливостей, що дозволяє глибше зрозуміти менталітет цього краю. Зібрані приповідки від місцевих жителів і фольклористів, зберігаючи автентичність галицької традиції.
- Єго тіло не даст уже тіні.
- Єдин кот стада мишій не боїться.
- Єдин муж в дол, а другий в дом.
- Єдин плаче -другій скаче.
- Єдні дідьки боються хреста, а другії батога.
- Єдна ластовка не робить весни.
- Єще на тоє в великій (вічовий) звон не звонили.
- Єще ся той не уродив, жеби всім догодив.
- Їв би кіт рибу, а в воду не хоче.
- Їж коза лозу, коли сіна нема.
- Їж, що дають, а роби, що кажуть.
- Їхала Хима з Єрусалима, візок скрегоче, Хима ся регоче.
- І малії камінці роблять синці.
- І на мудрім дідько на лису гору їздить.
- І пес за ним не завиє.
- І риба не плине проти бистрій воді.
- І стіни мають уха.
- І смілого пси кусають.
- І у владики два язики.
- І чортови треба часом свічку запалити.
- Із нехотя з’їв вовк порося.
- А ти з водки? — Я не з водки, я з доброї горілки.
- Аби лиха не знати, треба своїм плугом та на своїй ниві орати.
- Біда з бідою ходить.
- Більший чоловік громада, як пан; Громада великий чоловік.
- Багатому чорт діти колише.
- Багач рідко в гаразді жиє.
- Без божої волі і волос з голови не спаде.
- Бзди (пробачте ми чесни люди) тому, що носа не має.
- Блаженна вода не мутяща ума.
- Бог не детина, слухати дурного Литвина.
- Бог не скорий, але лучен.
- Бог не трубить, коли чоловіка губить.
- Брехливу собаку дальше чути.
- Бувай здорова як риба, гожа як вода, весела як весна, робоча як пчола, а богата як земля святая.
- В ночі всі коти бурі, а всі корови сірі.
- В пригоді познавай пріятеля.
- В чоботях ходить, а босії сліди робить.
- Великая руська мати.
- Великоє дерево поволи росте.
- Взяв го дідько за старий довг.
- Власне лайно (шановавши слухи вашії) ні смердить, ні пахне.
- Вовк хований, пріятель перепрошений, син прибраний, а Жид хрещений, то все непевні.
- Вовка ноги годують.
- Вода все сполоще, лиш злого слова ніколи.
- Волієш свої воші бити, ніж чужі гроші лічити.
- Волос сивіє, а голова шаліє.
- Ворон воронові ока не виклює.
- Гірка гостина, коли лиха година.
- Гість першого дня золото — другого срібло — третього мідь, а четвертого до дому їдь.
- Гадина в єго словах дихає.
- Гадка за горами, а смерть за плечами.
- Голова не до ради, а зад не до крісла.
- Голодній кумі, хліб на умі.
- Горе дворови, де корова розказує волови.
- Господи! Злізь та подивися.
- Гуляй душа без кантуша, шукай пана без жупана.
- Дав би’м на молебен, але’м сам потребен.
- Дав єсь Боже тому, що не може, а я би змог, та не дав Бог.
- Дай мені Боже той розум на перед, що Русинові на послід.
- Де Бог церкву ставить, там дідько коршму; де громада церкву ставить, там пан коршму.
- Де велика рада, там рідкий борщ.
- Де люблять, не части, де не люблять, не ходи.
- Де си двох бьє, там третій за калитку бере.
- Де ся тія часи діли, коли самі ковбаси до губи летіли?
- Де сам чорт не зможе, там бабу пошле.
- Дере коза лозу, а хлоп козу, а хлопа Жид, а Жида пан, а пана юриста, а юриста триста.
- Дитину люби як душу, а труси як грушу; серцем люби, а руками гнети.
- До міста по гроші, а на село по розум.
- Добре слово стоїть за завдаток.
- Доброго коршма не зіпсує, а лихого і церков не направить.
- Догана мудрого больше стоїть , як похвала дурного.
- Дурень нічим ся не журить: горівку пьє і люльку курить.
- Дурний і в Кієві не купить розуму.
- Дурний, коли мовчить, то за мудрого уходить.
- Жеби Жид був з неба, вірити му не треба.
- Жеби мог, тоби го в лижці води утопив.
- Живот товстий, а лоб пустий.
- Жид і молячи вчиться обманути.
- З єдного дерева хрест і лопата.
- За єдиного винного сто невинних гине.
- За ким Бог, за тим і люде.
- За правду бьють, а за неправду і діди пьють.
- Забагає му ся печеного леду.
- Звон до церкви скликає, а сам в ній не буває.
- Згода дом будує, а незгода руйнує.
- Здох як пес — кром души святої.
- Зла іскра все поле спалила і сама згасла.
- Зо злої трави не буде доброго сіна.
- Золотий ключ до кождих дверів придастся.
- Золото, срібло губу затикає.
- Кілько світа, тілько дива.
- Казав пан “кожух дам” — та єго слово тепле.
- Казав сенека: стой собі здалека, та потакуй.
- Карає Бог старії кости за гріхи в молодости.
- Каркала ворона, як горі летіла, а як долів летіла, то й крила опустила.
- Коби’сь пустив свої уха на торг, вчув би’сь богато о собі.
- Кого гад укусив, той і глисти боїться.
- Кого ся біда вчепить з ранку, того держиться аж до останку.
- Кожда дівка гарна, котра заручена.
- Кожда корова своє теля лиже.
- Кожда пригода до мудрости дорога.
- Кождий когут смілий на своїм смітью.
- Кождий має свого моля, ‘же го гризе.
- Кождий небожчик добрий.
- Козак з біди не заплаче.
- Коли біда, не йди до Жида, лиш до сусіда.
- Коли гроші говорять, то всі мусять губи постулювати.
- Коли йдеш до вовка на обід, бери пса з собою.
- Коли любишь, люби’жь дуже, а не любиш, не жартуйже.
- Коли моє не влад, то я с своїм назад.
- Коли місяць в серп, то чаровниці ідуть на границі.
- Коли пса бьють, най собі кози на розум беруть.
- Коли страшиш, сам не бойся.
- Коли ся риба ловить, тогді хліб не родить.
- Коли тревога, то до Бога; а по тревозі, забуде о Бозі.
- Коли хочеш пріятеля позбутися, то му позичь грошей.
- Коли шукаєш ради, стережися зради.
- Коли’сь в свободі, гадай о пригоді.
- Колос повний гнеся до землі, а пустий до гори стирчить.
- Кому весільє, а курці смерть.
- Кому ся веде, тому ся й когут несе.
- Конець діло хвалить.
- Коня кирують уздами, а чоловіка словами.
- Кот ловний, хлоп мовний всюда поживиться; кот не ловний, хлоп не мовний оба ледащо.
- Котрий пес богато бреше, той мало кусає.
- Кривда людська боком вилазить.
- Кривого дерева в лісі найбільше.
- Кров не вода, розливати шкода.
- Кум красно говорить, але кривий писок має.
- Кума не бити — горілки не пити.
- Курві плюй в очи — вона каже, що дощ йде.
- Лінивий двічі ходить, скупий двічі платить.
- Ласкаве теля дві корови ссе, а буйне жадної.
- Лежачи і камінь мохнатіє.
- Лежух лежить, а Бог му долю держить.
- Лехко прійшло, лехко й пошло.
- Лижи мені губи, коли горкі, а сли солодкі, то сам злижу.
- Лихє доброго не любить.
- Лиха то радость, по котрій смуток настає.
- Лутшій дома горох, капуста, ніж на войні курка тлуста.
- Лутшій мудрий, хоть лихій, як добрий, а дурний.
- Лутшій пияк, ніж дурак.
- Лутшій розум прирождений, як научений.
- Лутша соломяна згода, як золота звада.
- Лутше давати, ніж брати.
- Лутше дома, ніж на празнику.
- Лутше з добрим згубити, як з лихим найти.
- Лутше кривду терпіти, як кривду чинити.
- Лутше одно око своє, ніж чужії оба.
- Любімося як брати, а рахуймося як Жиди.
- Людська кровця не водиця, розливати не годиться.
- Люльки й жінки нікому не позичай.
- Має тилько гадок як пес стежок.
- Маханьє за битьє не рахується.
- Медведя коли вчать танцювати, то му на сопілку грають.
- Межи двома своїми сокира згинула.
- Мовчене де схочешь, то поставишь.
- Мруть люде і нам то буде.
- Мудрій голові досить дві слові.
- Мутить як в селі Москаль.
- Нім сонце зійде, роса очі виїсть.
- Ніхто не знає— лиш дід, баба і ціла громада.
- Нічого собі не винни’смо, йно добре слово.
- На двоє баба ворожила; або вмре, або буде жила.
- На однім місці и камінь порастає.
- На похиле дерево і кози скачуть.
- На чиїм возі їдеш, того пісеньку співай.
- На чужій ниві все ліпша пшениця.
- На Юра — Івана, на рахманскій (брахманський?!) великдень.
- Нагинай гиляку, доки молода.
- Надіявся дід на обід, то без вечері ліг спати.
- Най не буде від Бога гріху, а від людей сміху.
- Напасть на гладкій дорозі здибле.
- Научить біда ворожити, коли нема що в губу вложити.
- Нащо здорову голову под Євангелію класти.
- Нащо ти другого Бога взиваєш, коли свого маєш.
- Не буде Галя, буде другая.
- Не будутся за ним звони розбивати.
- Не будь солодкий бо тя злижуть, не будь горкій, бо тя сплюють.
- Не всякому духу вір.
- Не виводи вовка з ліса.
- Не говори пишно, аби ті на зле не вийшло.
- Не дай Боже з Івана пана.
- Не за нас то настало, не по нас перестане.
- Не замітай чужои хижи, смотри чи твоя заметена.
- Не за тото бито, шо ходила в жито, але за то, що дома не ночовала.
- Не заходи з дідьком в заклад.
- Не зачипай Жида, бо готова огида.
- Не з віка каліка — не до смерти пан.
- Не йди борзо, бо на біду найдешь; не йди поволи, бо біда тебе найде.
- Не кажи злодій, поки ‘сь за руку не схопив.
- Не позичай, злий обичай, як воддає, то ще лає.
- Не поможе кадило, коли бабу сказило.
- Не продавай вовка, ажь го забьєшь.
- Не рада коза торгу, а кури весілю, та мусять.
- Не скропиш того свяченов водов.
- Не тогди меча шукати, коли ся треба потикати.
- Не умер — болячка го вдавила.
- Не чудно, що конь здох, але хто дав псам знати?
- Нема злого — жеби на добре не вийшло.
- Нема ліпшого чоловіка над мене — нема горшого пса над мене.
- Нема ліса без вовка, а села без лихого чоловіка.
- Нема нині в нікім правди, йно в Бозі, та в мені трошки.
- Нема нічого без “але” — нема приповістки без правди.
- Нема слободи, як на Україні.
- Нема смерти без причини.
- Нового не запроваджай, старовини держись.
- Нужда закон ломить.
- О вовку помовка, а вовк у кошарі.
- О умерлим добре говори, а нє, то мовчи.
- Обіцяв Бог дати, але казав чекати.
- Обіцянка, а не данка, дурному радість.
- Оглядайся на задні колеса.
- Огонь а вода добрі служити, але лихі пановати.
- Огонь святий — мстится, як го не шануєш.
- Ой жур, мати жур, ліпший Русин, як Мазур.
- Орел не пристає з воробцями.
- Остання річ вовком орати.
- Острить зуби, як кіт на сало.
- От так по козацьки, нема хліба, їсти пляцки.
- Отець по батьківськи поб’є, по батьківськи й помилує.
- Отечество на язиці, а в серци облуда.
- Очі би їли, а губа не хоче.
- Піди до Кракова, всюди біда однакова.
- Піди за Бескиди, не збудешся біди.
- Піди й за Карпати то треба бідовати.
- Піду до церкви, але не буду молитися.
- Пізнав, куда стежка в горох.
- Пізнати дурного, по сміху його.
- Пізнати з мови, якої хто голови.
- Пішло щастє в ліс по прутьє.
- Пан Бог дав купця, а чорт розгудця.
- Пан Бог старий господарь.
- Пан с паном, а Іван з Іваном.
- Пан лупить хлопа, як скопа, а дідько пана, як барана.
- Пані на цілі сани, та ще й ноги висять.
- Пани б’ються, а мужиків боки болять.
- Пани скубуться, а подданих чуби болять.
- Пани як дурні, що хотять, то роблять.
- Панич — не знав нич, но єдно письмо, тай то му з голови витрясло.
- Панство в голові, а воши за комніром.
- Панська ласка до порога.
- Пек ти осина — ги на тя — пропавби’сь, не снив би’сь ся.
- Пеня московськая.
- Перед неводом риби не ловлять.
- Перейшов вже крізь сито і решето.
- Перейшов на дитинячій розум.
- Переплив море — на березі утонув.
- Перші коти за плоти.
- Перший келішок, як по леду, другий, як по меду, а за третий не питай, лише давай.
- Пес бреше, вітер несе.
- Пес здохлий не кусає.
- Пес пса їсть, коли ся їсти хоче.
- Песя мати не загине.
- Пильнуй носа свого, а не кожуха мого.
- Питався чорт баби: “Що о Бозі люде говорять?” — “Славлять, величають.” — “А що о мені?” — “Якось вас дуже на зуби взяли.”
- Питалися дідька, чим би хотів бути? — “Окомонскою кобилою, мельника куркою, або панскою мамкою.”
- Пищить як каня. (Або) — як дідько в градовій хмарі.
- Плачте очи — виділи’сте, що’сте куповали.
- Плете банелюки.
- Пливає, як пампух в олію.
- По бороді потекло, а в рот не попало.
- По добрій хвилі лихую ждай.
- По нитці дійдеш клубка.
- По отченаши, напіймося по чаши.
- По роботі пізнати майстра.
- По смерти нема покаяня.
- Поволи хлопчику, раз хліба, два рази борщику.
- Показує грушку на вербі.
- Поки не упріти, поти не уміти.
- Поки щастьє плужить, поти пріятель служить.
- Покора стіну пробиває.
- Половина світа скаче, а половина плаче.
- Помагає, як мертвому кадило.
- Помагайбіг — Бодай здоров.
- Попамятаєш московський місяць.
- Порожня бочка гудить, а повна мовчить.
- Постава свята, а сумліньє злодійскє.
- Постимо як Рахмане.*
- Пріде кумець на обідець, а лижки не буде.
- Пріде літо, то є розмаїто, пріде зима, то й хліба нема, і чоботи ледащо і робити нема що.
- Прійшов хтось, тай взяв щось, пішови’м за ним, та не знаю за ким.
- Прішов по хвили — вже миски помили.
- Правда розмислу не потребує
- Правда, як олива на верх вийде.
- Правдою цілий світ зійдеш, а неправдою, ані до порога.
- При компаніі дався Циган повісити.
- При мні мого не бий.
- Привикай до господарства змолоду, не будеш знав на старість голоду.
- Пригоди учать згоди.
- Прилип, як пяний до плота/ як сліпий до тіста.
- Природу тяжко одмінити.
- Про єдного жовніра війна буде.
- Продав пса за лиса.
- Прозьба панська рівно з наказом ходить.
- Промий чоло, чи не дасть Біг чого?..
- Пропав Козак з дудами.
- Проси, як найбільше, а бери, що дають.
- Просили — не хотів, казали — мусів.
- Пси виють, а місяць світить.
- Псови очі, а чортові душу запродав.
- Пуста голова ані посивіє, ані полисіє.
- Пусти уха межи люде, то цимало учуєшь.
- Пьє, як по оселедци.
- Пяні а діти і нехотя правду скажуть.
- Пяний свічки не поставить.
- Пяний собі розум відбере, а Бог му і-знов дає.
- Рада би душа до раю, та гріхи не пускають.
- Раз мати родила, раз гинути треба.
- Раз, два не допоможе, то десять поможе.
- Рана загоїться, але зле слово ніколи.
- Рахуй гроші с тиха, не зазнаєш лиха.
- Риба, свинина не потребує вина.
- Рогатин — Богови побратим
- Роди бабо дитину, а бабі сто літ.
- Рожа і межи кропивою зостане рожою.
- Розгнівався — муха му на ніс сіла.
- Роззявляє губу жаба на вола, але го не з’їсть.
- Розкіш творить біль; як приходить смакує, як відходить катує.
- Розмова, як гуся з пацятком.
- Розпусне житьє в молодости, приносить хворобу на старії кості.
- Розуму багато, а грошей мало.
- Розчесав їй косу до вінця (ізвів єю)
- Россміявся так красно, як би до пекла не хотів.
- Росстанє з милим смерти ся рімнає.
- Рука кожда к собі горне.
- Рука руку миє, аби обі були білі.
- Руки білі, а сумліньє чорне.
- Рушив розумом, як здохле теля хвостом.
- С кого ся насміхають, с того люди бувають.
- С панами рідко, а з дурнями ніколи не приставай.
- С пісні слова не викидають.
- С сліпого, глухого, німого, найлутшій чоловік (мужь)
- С чужого злого учися свого.
- С чужого коня і серед калябухи злізай.
- Сім літ го не бачив, бодай ем го був нікди не бачив.
- Сім літ мак не родив, а голоду не вчинив.
- Сам блудить, а других судить.
- Само ся дає, коли є.
- Свій хоть не заплаче, то ся скривить; хоть ся не скривить, то не висміє.
- Світ як банька, а люде як мухи.
- Свиня міх дре, і сама реве.
- Своє святоє — чуже найсвятіше.
- Свої люди не Татаре, не дадуть загибати.
- Седить, як чорт на грошах в болоті.
- Сей світ позичений.
- Серцем люби, а руками тряси.
- Сила без голови шаліє, а розум без сили мліє.
- Силованим коньом не доробишся.
- Ситий голодному не вірить.
- Скачи враже, як пан каже — Скачу, як хліб зобачу.
- Скупий два рази тратить.
- Сліпий невидющого водив, то оба в яму повпадали.
- Слово вилетить горобцем, а вернеться волом.
- Слухай богато, а мало говори.
- Смілий, як за плотом.
- Смерти не треба шукати, сама прийде.
- Смерть а жена від Бога призначена.
- Смерть за плечима, а біді весільє.
- Смотри, мовчи, а своє роби.
- Сонце світить, дощик крапить, чарівниця масло робить.
- Сорока скрегоче, гості каже.
- Сором стер собі з чола.
- Спілка двох годує.
- Спаньєм голоду не перебудешь.
- Спи доню — най тя доля росте.
- Срібло, золото тягне чоловіка в болото.
- Став ми костев в горлі, сілью в оці, хріном в носі.
- Ставився як лев, а згинув як муха.
- Стара пані все то шіє, то поре.
- Стара правда і старе вино завсе добре, але не стара дівка.
- Старого лиса тяжко зловити.
- Старший Галичь відо Львова.
- Стереженого Бог стереже.
- Стережися того, же не має нічого.
- Страх більший від переполоху.
- Ступай з дороги, бо йде безногий.
- Суд сквапливий рідко буває справедливий.
- Сухий марець, мокрый май, буде жито коби гай.
- Сяк так, аби вижити.
- Тілько гадок, що в решеті дірок.
- Тілько до Ільї добрії рої, а по Ільї повісь рої на гіллі.
- Тішиться, як Жид пархами.
- Так го люблять, як пси діда.
- Так ся зателепав як Жид.
- Так ся тебе бою, як второчного снігу.
- Така правда, як вошь кашле.
- Таке цікаве, ажь бульки з носа лізуть.
- Такий добрий, ино го до серця прикладай.
- Такий красний, якби го з воску ульяв.
- Такий страх, що ажь сорочка полотном стала.
- Таким ся рогом чеши, яким дістанеш.
- Там де великі вікна, богато світла, а мало правди.
- Там ся ліниво працює, де пожитку не чує.
- Тане мнясо пси їдять.
- Твердий Русин. — Тверда Русь, все перебуде.
- Тебе й святий Петро не загріє.
- Тинди-ринди за три гроші.
- Тиха вода береги ломить, а бистра тамує.
- То ще тоді діялося, як шкіряні гроші на світі були.
- То язя с пекла родом.
- Тоє му так потрібно, як лисому гребінь, сліпому зеркало, а глухому музика.
- Тогди сусід добрий, коли мішок повний.
- Тогди то буде, як на долони волосьє виросте.
- Того шукає, що не положив.
- Тра йти в сіт за очи.
- Трафив на злий раз.
- Треба го, як пятого колеса в возі.
- Три баби, а два Жида зроблять ярмарок.
- Три пани, два отамани, а оден підданий.
- Трудно рану гоїти, а не уразити.
- Трудно, аби на добре вийшло, що із злих рук прийшло.
- Там де великі вікна, богато світла, а мало правди.
- Там ся ліниво працює, де пожитку не чує.
- Тане мнясо пси їдять.
- Твердий Русин. — Тверда Русь, все перебуде.
- Тебе й святий Петро не загріє.
- Тинди-ринди за три гроші.
- Тиха вода береги ломить, а бистра тамує.
- То ще тоді діялося, як шкіряні гроші на світі були.
- То язя с пекла родом.
- Тоє му так потрібно, як лисому гребінь, сліпому зеркало, а глухому музика.
- Тогди сусід добрий, коли мішок повний.
- Тогди то буде, як на долони волосьє виросте.
- Того шукає, що не положив.
- Тра йти в сіт за очи.
- Трафив на злий раз.
- Треба го, як пятого колеса в возі.
- Три баби, а два Жида зроблять ярмарок.
- Три пани, два отамани, а оден підданий.
- Трудно рану гоїти, а не уразити.
- Трудно, аби на добре вийшло, що із злих рук прийшло.
- Тягли медведя до меду, та урвали уха — тягли медведя від меду, та урвали фіст.
- Тяжко плисти проти води.
- Тяжко там украсти, де газда сам злодій.
- У Бога всего много.
- У кія два кінці.
- У нас Україна — треба собі самому хліба укроїти.
- У него душа рогата — тяжко му сконати.
- У свідка очі як у дідька.
- Убогому мало що бракує, а захланному всього.
- Убрався в жупан і мислить же пан.
- Убрався, як чорт на утреню.
- Уже сім літ, як правди ніт.
- Уміла варити, та не вміла давати.
- Умер богатий, ходімо ховати, умер убогій, шкода дороги.
- Умерлого з гробу не вертають.
- Уродився, оженився — тай вмер.
- Утік, не утік — а побігти вільно.
- Утіхи на годину, а біди до смерті.
- Хвали мене роте, а ні, то тя роздеру.
- Хвалить, якби медом мастив.
- Хліб погорів — не журися, не будешь го їв.
- Хліб, а вода бідного їда.
- Хлопець, як живоє срібло (ртуть).
- Хоть би’сь був чистий як лід, а білий як сніг, то тя обмовлять від голови до ніг.
- Хоть би’сь глядів по всій Україні, добра не знайдеш.
- Хоть голо, аби весело.
- Хоть ми собі брати, але наші кишені не сестри.
- Хоть не красне, але власне.
- Хрестять люде, хоть ся ще не уродило.
- Хто богато говорить, той мало творить.
- Хто богато обіцяє, той рідко слова дотримає.
- Хто біду має, той богато знає, хто гаразд має, той мало знає.
- Хто в болото лізе, того ще й піпхнуть.
- Хто в біді дав — два рази дав.
- Хто в світі не бував, той чуда і дива не видав.
- Хто високо літає, тот низько сідає.
- Хто два заяці гонить, жадного не здогонить.
- Хто любить світ, той любить правду.
- Хто не був ніколи підданим, той не буде добрим паном.
- Хто не зазнав зла, не вміє шановати добра.
- Хто не слухає тата, той послухає ката.
- Хто під ким яму копає, сам в ню падає.
- Хто посмарує, той поїде.
- Хто против Бога, то і Бог против ньому.
- Хто рад обіцяє, той не має охоти дати.
- Хто з псами лягає, той з блохами встає.
- Хто стаєся медом, того мухи з-ідять.
- Хто терпен, той спасен.
- Хто три роки служив у панів, а три у Жидів; того би лишь повісити.
- Хто умер, той в ямі, а хто жіє, той з нами.
- Хто чисте сумлінє має, той спокійне спати лігає.
- Хто чого шукає, той знайде.
- Церква горить, а люде руки гріють.
- Ци видишь, ци не видишь, то мовчи.
- Ци все тотеє переймати, що на воді пливе?
- Ци пьє, ци не пьє, то все пяний.
- Цур тобі, та пек.
- Часом і межи кропивою росте кійло (лилія)
- Часта крапля дощу і камінь подіравить.
- Через святих до Бога, через людей до цісаря.
- Чеши дідька з рідка — нех йде до дідька / бо теплий.
- Чи купити, чи не купити, а могоричу треба ся напити.
- Чий хліб їси, того пісню співай.
- Чим горщик накипів, тим і смердіти буде.
- Чим дольше в ліс, тим більше дров.
- Чим ся мудрий встидає, тим ся дурний величає.
- Чого жалуєш козі ліса?.. най їсть.
- Чого очі не видять, того серцю не жаль.
- Чоловік мислить, а Бог радить.
- Чоловік не ангел, аби не согрішив, а не чорт, аби не покутовав.
- Чоловік стріляє, а Бог кулі носить.
- Чоловік як муха; нині жіє, а завтра гніє.
- Чорна корова, а біле молоко дає.
- Чорт не плаче, коли чернець скаче.
- Чужих богів шукає, а своїх дома має.
- Шафрану не перетрешь, а жінки не перепрешь.
- Швець знай своє шевство, а у кравецтво не мішайся.
- Шило в мішку не утаїться.
- Шляхтич з перевареної сирватки, шабелька на личку, перевеслом підперезаний.
- Шукає вітра в полі.
- Щастьє му з рук вилетіло, як птиця із сіти.
- Щастьє розум відбирає, а нещастьє назад вертає.
- Що Бог дасть, то не напасть.
- Що було і не було, всьо ся перебуло.
- Що вік, то інший світ.
- Що громада скаже, то й пан не поможе.
- Що день, то добридень.
- Що край, то інший обичай.
- Що має висіти, то не утоне.
- Що ся минуло, то ся забуло.
- Що міра, то віра.
- Що не свербить, то не кортить.
- Що не складно, то не ладно.
- Щоби чоловік знав, що не знає, тоби і мав, що не має.
- Язиком клепай, а руки при собі тримай.
- Язко (я) мовчить, а все знає.
- Як Бог несхоче, то хочь би’сь десять голов мав, нічого не зробиш.
- Як було з ранку, так і до останку.
_ _ _ _ _
Ключові слова: українські традиції, звичаї, Прислів'я, Галицькі, культура.