Сторінка Прислів’я про злидні на нашому сайті відкриває світ народної мудрості, що відображає ставлення українців до бідності, труднощів і шляхів їх подолання, формуючи стійкість духу через віки.
Відомі українські прислів’я, такі як "Злидні не товариш, а вчитель суворий" чи "Де злидні, там і розум спить", які підкреслюють як випробувальний характер бідності, так і її вплив на людську свідомість. Кожне прислів’я супроводжується поясненням його історичного контексту, зв’язку з побутом селян та регіональними особливостями, допомагаючи зрозуміти, як народ знаходив силу в труднощах, зібраними від етнографів і місцевих жителів, зберігаючи цю частину культурної спадщини.
- — Як ся маєте?
— Та якось до смерти видержимо, а там лежа вже легче буде. - І сліпів курці делок (інколи) трапиться зерня.
- Бідність ходить у побратимстві зі скупістю та злобою і завистю.
- Бог знає з неба, що сироті треба.
- Віз бідний, та три біди ‘го попали: з воза впав;
- Віл знає, яке тверде його ярмо.
- Води і біди доста. Най біда пропаде пропадом.
- Газдовала би й вош, коби мож.
- Годуй коня вівсом, а не батогом.
- Голу вівцю не стрижуть.
- Довг не відсвистати.
- Жебракові і із горшка втікать.
- За чуже лико свій ремінь треба дати.
- Замолоду ніяк було красно ходити (вбиратися-одягатися), а на старість — нікуди.
- Затикай діру, доки можеш рукавом,
- Кидь (якщо) жебрак ходить, та щось находить.
- Коби голова служила, а ноги й мусять.
- Кожне чудо три дні держить.
- Коли не є коня, та добре й осля.
- Купив хріну — треба їсти.
- На чужій ниві все ліпша пшениця.
- Не дав би я одне літо за сто зим.
- Не складай свої руці ні в горю, ні в муці.
- Один віл не наробить хліба. У недолі не є долі.
- Одна біда сім за собою тягне.
- Пізно шапку знимати, коли пан вже пройшов.
- Поплили мої роки, як каламутна вода — ні в честь, ні в славу.
- Ситий голодного не розуміє.
- Стоїть безрадний, як баба перед розбитим коритом.
- Такий багатий, як той, що шапкою гаті платав (штани латав).
- Тяже (важче) діло почати, а докінчити мусай.
- У кожного є біда, лише не однака.
- У білий день напасть настала.
- Хто біди не зазнав — не знає життя цінити.
- Як рахувати сир і масло, то галушки не їсти.
- Яке маю — таке даю.
- бо потому цілим петеком не затчеш.
- віл ‘го побрідив; і колесо ‘го перейшло.
_ _ _ _ _
Ключові слова: українські традиції, звичаї, Прислів'я, Прислів', культура.