У період феодального роздроблення Київської Русі, коли кожен удільний князь прагнув незалежності від великокиївського престолу, масово розвивається й регіональна символіка.
Тоді ж, як засвідчують джерела, кожен князь волів самостійно входити у міжнародні зносини з сусідніми — близькими і далекими — землями. А відтак мусив використовувати власну печатку з перенесеним на неї зображенням іменного герба. І вже сини Володимира Мономаха замість тризуба карбують на печатках образи святих, зокрема архангела Михаїла.
Герб Звенигородки із зображенням Архістратига Михаїла
Він — один із семи небесних святих, головний воєначальник у православному церковному житті, від XII століття стає покровителем Києва, а згодом залишається й на його гербі, коли печатки деяких князів уже використовуються як регіональні емблеми. Зазначу, що за традицією, яку встановив відомий вітчизняний учений М. Лихачов, зображення святого Михаїла було на печатках саме тих князів, котрі носили це ім’я. Тому є всі підстави вважати, що воно мало велике поширення на Русі, у тому числі й поміж київських князів, бо досить часто зустрічається на тогочасних печатках. Очевидно, пов’язувалося це з тим, що, починаючи з 811 року, візантійські імператори також брали собі ім’я Михайло. А приклад Візантії, звідки християнство поширилося на Київську Русь, як відомо, наслідували на східнослов’янських землях і щодо вживання імен.
Архістратиг Михаїл
Як покровитель воїнства архангел Михаїл пізніших часів стає на українських землях патроном запорозького козацтва. Історичні факти засвідчують: переходячи з іншої віри у православ’я, козаки віддавали перевагу при виборі нового саме цьому
імені. Коли, наприклад, після перших перемог народної армії на Жовтих Водах і під Корсунем до козацького полону потрапляє полковник Чигиринського реєстрового полку окатоличений український шляхтич Станіслав Кричевський (той, що урятував від смерті Богдана Хмельницького, відпустивши його з-під варти), то він, вступаючи на шлях боротьби проти польської влади, переходить у православну віру і приймає ім’я Михайло. Так він і ввійшов в історію — цей героїчний син українського народу Михайло Кричевський, Київський полковник 1649 року.
Образ святого архістратига Михаїла постійно використовують козаки на своїх знаменах. Скажімо, зустрічався він ще й напередодні Великої Вітчизняної на запорозьких прапорах, які тоді зберігалися в Ермітажі. На одному бачили архістратига Михаїла, вдягненого в золоту кирею, срібний панцир і зелену сорочку, яка спадає до колін, штани — голубі, взуття — золоте. На голові — шолом з пір’ям: з боків :—зеленим, посередині—червоним. Крила в архістратига — білі. У правиці — меч, у лівиці — сфера. На одній з корогов святого Михаїла зображено на червоному тлі.
Саме зображення архістратига Михаїла було на тих прапорах, під якими водив у походи своє військо Богдан Хмельницький. А восьмого листопада 1648 року, в день святого Михаїла, Богдану Хмельницькому під Замостим піднесли бердиш. На одному боці цієї -бойової холодної зброї було зображення архистратига Михаїла, на другому — напис: «Под Замосцемь Я Богдань Хмельницкій сь 80 тисячъ а ляхамъ жедамъ и попамъ супостатамъ симъ Бердышемъ заграю на ихъ толстыхъ шияхъ…»
Архістратиг Михаїл
Починаючи з тридцятих років XVII століття, українське козацтво освоює землі на схід від Полтавщини. Заселяючи й формуючи територію Слобідської України, козаки переносять туди і традицію пошанування покровителя дніпровської вольниці. Скажімо, на прапорі Сумського слобідського козацького полку бачимо архангела Михаїла з мечем у правиці і щитом у лівиці. На прапорі Миропільської другої сотні — святий Михаїл стоїть на хмарах з мечем. Подібне зображення — й на прапорі Межиріцької сотні: тут, щоправда, у лівиці Михаїл тримає корону російської імперії. На деяких стягах, зокрема Лиманської сотні, а також на полковому Ізюмського полку, намальовано архістратига Михаїла, котрий перемагає змія.
Після ліквідації полкового устрою на Лівобережній Україні тут організовують три намісництва — Київське, Чернігівське, Новгород-Сіверське. І тоді повітовим містам намісництв затверджують нові герби. Від 1782 року гербом Києва затверджено архістратига Михаїла — в короткому вбранні, на голубому тлі, із золотим німбом довкруж голови. А коли 1853 року затверджували герби таких міст Київської губернії, як Звенигородка, Васильків, Канів, ‘Тараща, Черкаси й Чигирин, обов’язковою атрибутикою верхньої частини щита стало зображення архістратига Михаїла.
Статуя патрона міста — архістратига Михаїла — прикрасила купол нового приміщення міської Думи, яке за проектом архітектора О. Шілле збудували 1878 року в Києві. Проте його постать не відповідала тій, що бачимо на гербі. Архангел зображений тут у динаміці, він стоїть на земній кулі, у правиці — піднятий меч, під ногами — змій. На гербі його постать виконано із срібла, на будинку Думи — із золота. На гербі його зображено без шолома, в панцирі римського легіонера, з трикутним щитом княжої доби XI—XII століть та опущеним долу полум’яним мечем у руці. При цьому зауважимо, що змій не є типовим елементом іконографії архістратига Михаїла. Скажімо, на гривні Володимира Мономаха, знайденій 1821 року на Чернігівщині, цього символу немає.
Архістратиг Михаїл
Пояснити таку розбіжність, на думку Л. Терещенко, можна тим, що Думу споруджували невдовзі після придушення польського повстання 1863 року, отже змій, кинутий під ноги головного воєначальника небесних сил, мав символізувати польський національний рух, на який архистратиг Михаїл замахнувся мечем. Ця статуя на будинку Київської міської Думи простояла до середини 20-х років нинішнього століття, після чого її замінили червоною зіркою.
Принагідно зазначу, що архистратига Михаїла як традиційний символ сприймали не лише у Києві, знаємо його зображення й на гербах інших міст України, зокрема Гадяча, Кролевця. А 1911 року його визнали національним символом на західноукраїнських землях. Тоді у Тернополі, скажімо, на окружному зльоті «Соколів» і «Січей» освятили прапор, на одному боці якого — зображення на синьому тлі золотого лева (напис «Де сила, там воля!»), на другому — святого архістратига Михаїла на червоному тлі і слова Тараса Шевченка: «Борітеся — поборете!».
Зображення архангела Михаїла на печатках. 12-13 століття.
Таким, до речі, був і крайовий стяг цих молодіжних національних формувань: святий архістратиг Михаїл на малиновому (червоному) полі, а на звороті — золотий лев на синьому тлі. В цьому проявлялася ідея єдності східно- і західноукраїнських земель.
Отже, невипадково перший український полк імені Богдана Хмельницького, створений 29 квітня 1917 року в Києві, одержав від українського військового генерального комітету малиновий прапор із зображенням святого архістратига Михаїла.
Герб Києва та Київського воєводства. Кінець 15 століття.
Цілком природним є й те, що Михаїл був у числі тих знаків, з приводу яких до січня 1918 року точилися дебати на предмет затвердження гербом Української Народної Республіки. Не ставши ним, архістратиг Михаїл залишився національним символом українського народу, оскільки був гербом Києва — серця України, її столиці.
_ _ _ _ _
Ключові слова: українські традиції, звичаї, Символіка, Архангел, культура.