Дієприкметник як форма дієслова

Дієприкметник — це форма дієслова, яка поєднує в собі дієслівні ознаки з прикметниковими.

З одного боку, дієприкметник, як і дієслово взагалі, нази­ває дію, має доконаний чи недоконаний вид, буває перехідним (пасивний дієприкметник) або неперехідним (активний). На­приклад, дієприкметник лежачий (камінь) указує на дію — (камінь) лежить, має недоконаний вид і є неперехідним; діє­прикметник покладений (камінь) указує на дію — поклали (ка­мінь), має доконаний вид і є перехідним.

З іншого боку, дієприкметник, як і прикметник, називає ознаку предмета, має форму відмінка, роду й числа. Наприк­лад, дієприкметник достиглої (вишні) вказує на ознаку (відпо­відає на питання яко і?) і має форму родового відмінка одни­ни жіночого роду.

У реченні дієприкметник виконує ту саму функцію, що й прикметник, тобто виступає в ролі означення або іменної частини складеного присудка: Я хочу бачити світ розплющеними очима (1. Драч). Хата посипана зеленою, пахучою травою, кутки обставлені клечанням (Ю. Яновський).

Дієприкметники бувають активні й пасивні.

Активні дієприкметники називають ознаку пред­мета, зумовлену дією того самого предмета: робітник працює — працюючий робітник, птах співає — співаючий птах, вогнище погасло — погасле вогнище.

Активні дієприкметники бувають доконаного {погасле) й недоконаного {працюючий, співаючий) видів.

Пасивні дієприкметники називають ознаку пред­мета, зумовлену дією іншого предмета: робітника преміювали — премійований робітник, хтось поранив птаха — поранений птах, застосовують метод — застосовуваний метод.

Крім того, пасивні дієприкметники можуть називати ознаку предмета, зумовлену зворотною дією того самого предмета: дитина вмилася — умита дитина, листок відірвався — відірваний листок, дід згорбився — згорблений дід.

Пасивні дієприкметники бувають доконаного (премійований, поранений) і недоконаного (застосовуваний) видів.

На час дієприкметники не вказують: він визначається контекстом. Наприклад, у реченні В лісі вже ставало тісно від прибуваючих військ (О. Гончар) дієприкметник прибуваючих співвідноситься з минулим часом (які прибували). А в реченні Якщо станеться війна, знову виплакуватимуть очі передчасно посивілі матері й наречені дієприкметник посивілі співвідноситься з майбутнім часом (які посивіють). Тому неправомірно до дієприкметників застосовувати означення «дієприкметник минулого часу» чи «дієприкметник теперіш­нього часу».

Дієприкметники можуть втрачати дієслівні ознаки (зокрема вид) і набувати значення прикметника: колючий дріт, ро­дюча земля, пекучий біль, блискучий промовець, вихована люди­на, розгублений погляд.

Прикметник від дієприкметника відрізняється тим, що він:

а) вказує на сталу, не зумовлену конкретною дією ознаку: ведуче колесо, дикоростучі тюльпани, стояча вода, шиплячий звук, лежачий камінь;

б) по-іншому утворений, зокрема має невластиві для дієприкметників суфікси: летючий (дієприкметник —
летячий), кипучий (дієприкметник — киплячий), плакучий (дієприкметник — плачучий), загребущий, тяму­
щий, пропащий;

в) хоч має суфікс -л(ий), але не має префікса, який вказує на доконаний вид: кислий (дієприкметник — скислий), стиглий (дієприкметник — достиглий), гнилий (дієприкметник — зігнилий), талий (дієприкметник — розталий);

г) має наголошений суфікс -енн(ий) або -йнн(ий): нескінченний, незбагненний, невблагйнний;

г) може мати інший наголос: печена картопля, варений рак.

Творення і правопис дієприкметників

Активні дієприкметники доконаного виду творяться від основи інфінітива неперехідних дієслів доконаного виду за допомогою суфікса -л- та прикметникових закінчень: змар­ніти) — змарнілий, спочи(ти) — спочилий, опа(сти) — опалий. Причому суфікс -ну- в них випадає: засохну(ти) — засохлий, промокну(ти) — промоклий, змерзну(ти) — змерзлий.

У сучасній українській мові активні дієприкметники доко­наного виду за допомогою суфіксів -ш-, -вш- не творяться. Форми на зразок «перемігший», «допомігший», «позеленівший», «бувший» не відповідають літературній нормі; у таких випадках треба казати який переміг, який допоміг, позеленілий, колишній.

Активні дієприкметники недоконаного виду творяться від основи теперішнього часу неперехідних дієслів недоконаного виду за допомогою суфіксів -уч-, -юч- (від дієслів 1 дієвідміни) і -ач-, -яч- (від дієслів II дієвідміни) та прикметникових закінчень.

Практично це робиться так: дієслово ставиться в 3-й особі множини теперішнього часу і замість кінцівки -ть додається -ч(ий): співаю(ть) — співаючий, квітну(ть) — квітнучий, ле­жань) — лежачий, терпля(ть) — терплячий.

Утворені від перехідних дієслів активні дієприкметники недоконаного виду на зразок «поважаюча себе людина», «ви­конуючий пісню артист» не відповідають нормам сучасної ук­раїнської мови; слід казати: людина, яка поважає себе; артист, який виконує пісню (але у вислові виконуючий обов 'язки це мож­ливо, оскільки цей вислів має значення іменника).

Пасивні дієприкметники доконаного й недоконаного видів утворюються від перехідних дієслів (а також від деяких непе­рехідних дієслів на -ся):

а) якщо основа інфінітива закінчується на -а, то до неї додається суфікс -н(ий): обладна(ти) — обладнаний, осід ла(ти) — осідланий, спиля(ти) — спиляний, обговорю-і і ва(ти) — обговорюваний; при цьому суфікс -ува-, якщо на нього переходить наголос, змінюється на -ова-: розмалювати — розмальований, збудувати — збудований, за­програмувати—запрограмований;

б) основи 1-ї особи однини додається суфікс -ен(ий): бачити) — бач(у) — бачений, заспокоїти) — заспокой(у) —
заспокоєний, узгоди(ти) — узгодж(у) — узгоджений, в 'їздити) — в 'їждж(у) — в 'їжджений, вирости(ти) — ви-
рощ(у) — вирощений, пилососи(ти) — пилосош(у) — пилосошений, молоти — мел(ю) — мелений (і молотий);

в) якщо основа інфінітива закінчується на суфікс -ну чи на голосний, що належить до кореня, або на -ер, то до такої основи здебільшого додається суфікс -т(ий): зігну(ти) — зігнутий (і зігнений), стисну(ти) — стиснутий (і стиснений), трісну (ти) — тріснутий, коло(ти) — колотий (і колений), би(ти) — битий, тер(ти) — тертий.

У пасивних дієприкметниках н не подвоюється: сказаний, закінчений, запрограмований, перевірений.

Дієприкметники з часткою (постфіксом) -ся в українській мові не утворюються. Якщо ж активний чи пасивний дієприк­метник і твориться від дієслова на -ся, то частка -ся відпадає: розчервонітися — розчервонілий, намерзтися — намерзлий, вто­митися — втомлений, усміхнутися — усміхнений, зажуритися — зажурений, зібратися — зібраний.

Відмінювання і вживання дієприкметників

Усі дієприкметники змінюються за відмінками, родами й числами, як прикметники твердої групи:

танучий тануче тануча танучі

танучого танучого танучої танучих

танучому танучому танучій танучим

танучий\танучого тануче танучу танучі\танучих

танучим танучим танучого танучими

танучому (танучім) танучому (танучім) танучій танучих

Активні дієприкметники доконаного виду (на -лий) і па­сивні (на -ний, -тий) вживаються без обмежень — нарівні з прикметниками: З одинадцяти стріляло п 'ятеро, та й ті за­кривавлені від ран своїх і чужих, виснажені й посліплі, глухі від вибухів (Ю. Яновський). Вигляд він мав чудернацький, був якийсь наче підстрелений у своєму перетягнутому путом, поруділому від дощів сіряку (О. Гончар).

Активні дієприкметники недоконаного виду (на -учий, -ачий) вживаються рідко, і то без залежних слів: Не бійся гостя сидячого, а бійся стоячого (Нар. творчість). Умираючий промінь сонця падає на березу, кривавить білу кору (А. Шиян). Здалеку долітають завмираючі гуки музики (1. Нечуй-Левиць-кий). Нудьгуючими очима дивився він на село (3. Тулуб).

Але як неприродні, штучні сприймаються ті самі дієприк­метники, коли їх вжито із залежними словами: Не бійся гостя, сидячого за столом. Вмираючий поволі промінь сонця кривавить білу кору берези. Здалеку долітають завмираючі в ранковій тиші гуки музики. Нудьгуючими від пересичення очима дивився він на село.

У такому разі їх слід замінити:

а) підрядним означальним реченням: Не бійся гостя, що сидить за столом;

б) дієприслівником: Промінь сонця, поволі вмираючи, кривавить білу кору берези;

в) способовою формою дієслова: Здалеку долітають гуки музики й завмирають у ранковій тиші',

г) пасивним дієприкметником: Знудженими від пересичення очима дивився він на село.

Частіше активні дієприкметники недоконаного виду використовуються в термінологічних словосполученнях: блукаю­
чий нерв, крокуючий екскаватор, несуча поверхня крила, ведуче колесо, резонуюча камера, ріжучий диск, діючий вулкан, тонізу­
ючі речовини. Але й тут їх намагаються по можливості уникнути. Наприклад, замість «оточуюче середовище» тепер кажуть
навколишнє середовище, довкілля, оточення; замість «ріжучий інструмент» — різальний інструмент; замість «спрямовуюча
рейка» — напрямна рейка; замість «узагальнююче слово» — узагальнювальне слово тощо.

Безособова форма на -но, -то

Безособова форма дієслова на -но, -то твориться від пасив­них дієприкметників шляхом заміни закінчення на суфікс -о: прочитаний — прочитано, виконаний — виконано, розглянутий — розглянуто. Ця форма — незмінювана. Вона, як і безособові діє­слова, вживається в ролі присудка в безособових реченнях. При ній підмета не буває, але є прямий додаток, виражений знахід­ним (чи родовим) відмінком без прийменника: школу збудовано, доповідь заслухано, всі питання розглянуто, помилок не помічено.

Безособову форму на -но, -то вживають замість пасивних діє­прикметників, коли є потреба наголосити на дії, а не на ознаці.

Наприклад, у реченні Ухвала прийнята одноголосно діє­прикметник варто замінити безособовою формою: Ухвалу прий­нято одноголосно. А от у реченні Хлопці були зморені після да­лекої дороги цього зробити не можна.

За своїм значенням безособова форма на -но, -то виражає дію, минулу недавно: Останній екзамен складено, школу закін­чено (О. Донченко). Якщо ж повідомляється про давно закін­чену або майбутню дію, то ця форма вживається з допоміж­ним дієсловом було або буде: А в самому низу картини, в окре­мих клітках, було ще намальовано щось на зразок виставки чи прейскуранта кар за гріхи (О. Довженко). Невдовзі буде розпо­чато будівництво ще однієї лінії метро в Києві (3 газети).

Дієприслівник як форма дієслова

Дієприслівник — це незмінна форма дієслова, яка нази­ває другорядну дію порівняно з основною дією того самого предмета.

- Наприклад, у реченні Бані церков здіймаються над київ­ськими горами й сяють золотом у блакитному небі названо один предмет (бані) і дві його дії (здіймаються і сяють). Якщо в цьо­му повідомленні нас цікавить передусім місце розташування церков, то в такому разі дія здіймаються для нас головна, а сяють — другорядна; цю дію, отже, передаємо дієприслівни­ком: Бані церков здіймаються над київськими горами, сяючи зо­лотом у блакитному небі. Якщо ж ідеться про зовнішній вигляд церков, тоді здіймаються буде для нас другорядною дією, і її, отже, передаємо дієприслівником: Бані церков, здіймаючись над київськими горами, сяють золотом у блакитному небі.

Дієприслівники бувають доконаного й недоконаного видів.

Дієприслівники самі по собі на час не вказують. Дієприслівник доконаного виду означає дру­горядну дію, яка відбулася чи відбудеться раніше від основ­ної. Він відповідає на питання що зробивши?

Наприклад, у реченні Погулявши коло бджіл і наївшись огір­кових пуп янків, натрапив я на моркву (О. Довженко) доконаний вид дієприслівників погулявши і наївшись вказує, що дія, названа ними, відбулася раніше від дії, названої дієсловом натрапив.

Дієприслівник недоконаного виду означає другорядну дію, одночасну з основною. Він відповідає на пи­тання що роблячи?

Наприклад, у реченні Гуляє містом дика хуга, висвистую­чи, дико кричачи (М. Бажан) недоконаний вид дієприслівників висвистуючи і кричачи вказує, що дія, названа ними, відбу­вається водночас із дією, названою дієсловом гуляє.

Дієприслівник у реченні виступає обставиною: Любив, (к о л и?) їдучи на возі з лугу, дивитися, (я к?) лежачи, на зоря­не небо (О. Довженко). Дієприслівники й дієприслівникові.

Творення і вживання дієприслівників

Дієприслівники доконаного виду творяться від основи ін­фінітива дієслів доконаного виду за допомогою суфіксів -вши, -ши: сказа(ти) — сказавши, побачи(ти) — побачивши, роз­цвісти) — розцвівши, перемог(ти) — перемігши.

Практично це робиться так: дієслово ставиться в чоловічо­му роді минулого часу й до нього додається -ши: подумав — подумавши, оглянув — оглянувши, підбіг — підбігши.

Дієприслівники недоконаного виду творяться від основи теперішнього часу недоконаного виду за допомогою суфіксів -учи, -ючи (від дієслів І дієвідміни) і -ачи, -ячи (від дієслів II дієвідміни): жив(уть) — живучи, розумі(ють) — розуміючи, бачать) — бачачи, сид(ять) — сидячи.

Практично це робиться так: дієслово ставиться в 3-й особі множини теперішнього часу і замість -ть додається -чи: ду-маю(ть) — думаючи, терпля(ть) — терплячи, гуркочу(ть) — гуркочучи, гуркотя(ть) — гуркотячи.

У кінці дієприслівників завжди пишеться буква и: поду­мавши, розповівши, розповідаючи, кажучи.

Дієприслівники недоконаного виду треба відрізняти від близьких за звучанням активних дієприкметників у називно­му (знахідному) відмінку множини, які, на відміну від діє­прислівників, відповідають на питання я к і? і мають закін­чення -і: (що ро б л яч и?) сяючи і (які?) сяючі, (що р о б -л я ч и?) сидячи і (я к і?) сидячі. Наприклад, у реченні Десятки пРожекторів з валу вдарили промінням, засліплюючи наступа­ючі війська (О. Гончар) засліплюючи — дієприслівник, бо відпо-вІЦає на питання що роблячи?; наступаючі — дієприкмет­ник, бо відповідає на питання які?

Дієприслівник можна вживати лише тоді, коли в реченні до одного діяча відноситься щонайменше дві дії: Якщо не подумаєш, то й кілочка не затешеш. — Не подумавши, й кілочка не затешеш (Нар. творчість). Але в реченні Коли я проходив Ботанічним садом, мою увагу привернули рідкісні в нас деревця мигдалю цього зробити не можна, бо тут кожна дія стосується іншого діяча: проходив — я; привернули увагу — деревця. Інша річ, якби речення було побудоване так: Коли я проходив Бота­нічним садом, я звернув увагу на деревця мигдалю — тоді в ньо­му можна було б використати дієприслівник: Проходячи Бо­танічним садом, я звернув увагу на деревця мигдалю.

Особливості написання не з різними формами дієслова

3 усіма формами дієслова (крім дієприкметника) не майже завжди пишеться окремо: не зупинити, не зупинив, не зупинять, не зупини, не зупинено, не зупинивши; не бачити, не бачили, не бачимо, не бачитиму, не бачив би, не бачено, не бачачи.

Разом не пишеться в дев'яти дієсловах, які без не не вжива­ються: неволити, ненавидіти, непокоїти, непритомніти, нехту­вати, незчутися, нетерпеливитися, нездужатися, нетямитися.

Разом і окремо не пишеться залежно від значення в таких дієсловах: нездужати «хворіти» і не здужати «не могти, не по­долати», неславити «ганьбити» і не славити «не прославляти», нестямитися «втратити самовладання» і не стямитися «не по­вернутися до тями», непокоїтися «турбуватися» і не покоїтися «не лежати».

У префіксі недо-, якщо він вказує на неповноту, половин­частість дії, не пишеться разом: недобачати «погано бачити», недочути «погано почути», недосипляти «мало спати», недоїда- . ти «голодувати», недооцінювати «знижувати оцінку», недолюб­лювати «відчувати неприязнь», недовиконувати «виконувати неповністю». Від цих дієслів треба відрізняти дієслова з пре­фіксом до-, перед якими вжито заперечну частку не: не доче­катися, не доторкатися, не достукатися, не дорахувати.

З дієприкметниками не може писатися і окремо, і разом. Якщо при дієприкметнику є слово, яке пояснює його, то не обов'язково пишеться окремо: не знаний (д є?) тут, не чува­ний (доки?) досі, не пізнаний (коли?) ще, не полоханий (к и м?) ніким.

Якщо при дієприкметнику немає пояснювального слова, то не можна писати і разом, і окремо, як із прикметником: поле незасіяне (є незасіяне) і поле не засіяне (не є засіяне), робота незакінчена (є незакінчена) і робота не закінчена {не є закінчена).

Слід розрізняти заперечне слово немає (у нього немає часу), яке можна замінити формою нема і в якому не пишеться разом, та дієслово не має (він не має часу), яке не замінюється формою нема і з яким не пишеться окремо.