ВАРШАВСЬКИЙ ДОГОВІР ДИРЕКТОРІЇ УНР ІЗ ПОЛЬЩЕЮ 1920 року

Варшавський договір 1920 року — угода між Українською Народною Республікою і Польщею, укладена у квітні 1920 року у Варшаві. Із листопада 1919 року у Варшаві українська дипломатична місія (А. Левицький — голова; С. Вітвицький — заступник голови, представник ЗО УНР; згодом вийшов зі складу делегації) вела переговори з польською стороною про створення єдиного антибільшовицького фронту. 21 квітня 1920 року міністр закордонних справ УНР А. Левицький і керівник польської делегації Я. Домбський підписали політичну й торговельно-економічну конвенцію. 

За умовами договору польський уряд визнавав незалежність Української Народної Республіки та Директорію УНР на чолі з головним отаманом С. Петлюрою як верховну владу в державі. Українсько-польський кордон було визначено за лінією, що проходила по річці Збруч, далі в північно-східному напрямку до Вишгородка, ще далі на схід від Здолбунова вздовж східної межі Рівненського повіту до річки Прип’ять. Польща зобов’язувалася не укладати міжнародних угод, спрямованих проти України; гарантувалися національно-культурні права українського населення в Польщі та польського — в Україні.

Складовою частиною договору була військова конвенція, підписана 24 квітня 1920 року, що передбачала початок спільних польсько-українських воєнних дій проти більшовицьких військ на території України. Умови Варшавського договору, зокрема офіційне визнання УНР анексії Польщею Галичини, Західної Волині, частини Полісся, Лемківщини, Підляшшя, Посяння і Холмщини, спричинили суттєві розбіжності серед українських політичних сил. Проти Варшавського договору рішуче виступив закордонний (екзильний) уряд Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) і все українське населення окупованих Польщею в 1918–1919 роках українських земель.
Труднощі польсько-радянської війни 1920 року змусили польський уряд визнати УРСР і укласти з нею Ризький мирний договір 1921 року, що фактично ліквідував наслідки Варшавського договору.

Ризький мир 1921 року

Ризький мирний договір 1921 року — угода між РРФСР і УСРР, з одного боку, та Польщею — з іншого, про припинення війни й нормалізацію відносин, підписана 18 березня 1921 року. У ході радянсько-польської війни 1920 року уряд РРФСР неодноразово виступав із мирними пропозиціями. Однак польський уряд, підбурюваний Антантою, прагнучи виграти час і використати сприятливу на початковому етапі війни обстановку, висував неприйнятні умови переговорів. Лише 7 серпня 1920 року польський уряд повідомив про готовність розпочати переговори, але приступив до них 17 серпня в Мінську, коли польські війська почали успішний контрнаступ і зайняли Західну Україну та Західну Білорусію.

Радянська делегація, прагнучи якнайшвидшого встановлення миру, пішла на територіальні поступки на користь Польщі. 12 жовтня 1920 року в Ризі уклали попередні умови мирного договору. 18 жовтня воєнні дії було припинено. Після п’ятимісячних переговорів 18 березня 1921 року підписали Ризький мирний договір, який оголосив про припинення війни; до Польщі відійшли західні землі України та Білорусі.
Обидві сторони зобов’язалися поважати державний суверенітет одна одної, взаємно відмовлялися від втручання у внутрішні справи, від ворожої пропаганди, зобов’язувалися не допускати на своїх територіях утворення й перебування організацій і груп, діяльність яких спрямована проти іншої сторони. Польща зобов’язувалася надати росіянам, українцям і білорусам у Польщі всі права, що забезпечують вільний розвиток культури, мови й виконання релігійних обрядів; ті самі права надавалися полякам на території РРФСР і України. Обидві сторони взаємно відмовлялися від вимог відшкодування витрат і збитків, пов’язаних із веденням війни. Кожна зі сторін надавала громадянам іншої сторони повну амністію за політичні злочини.

РРФСР і УСРР погодилися повернути Польщі різні військові трофеї, усі наукові й культурні цінності, вивезені з території Польщі, починаючи з 1 січня 1772 року. Радянська сторона, визнаючи роль польських земель у господарському житті колишньої Російської імперії, зобов’язалася сплатити Польщі впродовж року 30 млн золотих рублів. Польщу звільняли від відповідальності за борги й інші зобов’язання колишньої Російської імперії. Договір набрав чинності після його ратифікації.