КИРИЛО-МЕФОДІЇВСЬКЕ ТОВАРИСТВО

Наприкінці 1845 р. або на початку 1846 р. у Києві виникло нелегальне «Україно-слов’янське товариство св. Кирила та Мефодія», у роботі якого брали участь професор-ад’юнкт М. Костомаров, учитель петербурзької гімназії П. Куліш, юрист М. Гулак, полтавські вчителі В. Білозерський і Д. Пильчиков, полтавський поміщик М. Савич, а також низка студентів Київського університету. 

Засідання цього християнсько-демократичного гуртка відвідував Т. Шевченко. Однак лідером та ідеологом Кирило-Мефодіївського товариства був не він, а М. Костомаров (1817–1885) — видатний історик, письменник і публіцист. Його «Закон Божий» або «Книга буття українського народу» стала програмою товариства. Основною була ідея панславізму — федерації вільних слов’янських народів, об’єднаних євангельськими принципами любові, лагідності й терпіння.

уперше чітко сформульовано національну ідею: кожен народ має свою місію в історії, реалізуючи певні функції «світового духу». Різниця між російським, польським і українським тлумаченнями історії «світового духу» полягає в постулюванні особливої української місії у світі, що випливає з традиційної української волелюбності. Україна «не пропала, тому що вона не знала ні царя, ні пана, а хоча й був цар, то чужий, і хоча були й є пани, то чужі; хоча ті пани й із українського роду, однак не говорили українською мовою, суть вилупки, а справжній українець не любить ні царя, ні пана і знає одного Бога».

Відомі члени Кирило-Мефодіївського товариства (офіційна назва — «Україно-слов’янське товариство св. Кирила та Мефодія»), яке діяло в 1845–1847 рр. у Києві, включають:

• Микола Костомаров (1817–1885) — історик, письменник, публіцист, професор-ад’юнкт Київського університету, ідеолог товариства, автор програми «Закон Божий» або «Книга буття українського народу».
• Пантелеймон Куліш (1819–1897) — письменник, історик, етнограф, учитель петербурзької гімназії.
• Микола Гулак (1821–1899) — юрист, один із засновників товариства.
• Василь Білозерський (1825–1899) — полтавський учитель, громадський діяч.
• Дмитро Пильчиков (1821–1893) — полтавський учитель, педагог.
• Микола Савич (1808–?) — полтавський поміщик, громадський діяч.
• Тарас Шевченко (1814–1861) — поет, художник, відвідував засідання товариства, хоча не був його активним членом, але його ідеї впливали на учасників.
• Олександр Навроцький — студент Київського університету.
• Георгій Андрузький — студент Київського університету.
• Іван Посяда — студент Київського університету.

Один зі студентів доніс на учасників Кирило-Мефодіївського товариства, і в березні 1847 р. поліція розпочала арешти «змовників». Через три місяці справу було закрито, оскільки начальник III відділення Його імператорської величності власної канцелярії генерал-ад’ютант граф О. Орлов не вбачав у діяльності «мефодіївців» замаху на основи самодержавства. «Україно-слов’янське товариство св. Кирила та Мефодія, — писав він, — було не більше як учене марення трьох молодих людей. Засновники його, Гулак, Білозерський і Костомаров, за самим становищем учених людей... не могли ні втягнути до свого товариства військових чи народ, ні стати безпосередньою причиною повстання».