Дунайське козацьке військо — сформоване в 1806 р. у Південній Бессарабії під назвою Усть-Дунайського (Буджацького) війська з колишніх запорожців, які переселилися в 1775 р. до Туреччини, а згодом перейшли на бік Російської імперії.
ДУНАЙСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО
У 1807 р. його ліквідували, але в 1828 р. військо відновили як Дунайське козацьке військо з колишніх усть-дунайських козаків, задунайських запорожців і добровольців із південнослов’янських країн. Воно несло прикордонну службу на Дунаї, Пруті та Чорноморському узбережжі. У 1858 р. військо налічувало 10 станиць із 12 тис. осіб. У 1856 р. його перейменували на Новоросійське, а в 1868 р. остаточно скасували.
АЗОВСЬКЕ КОЗАЦЬКЕ ВІЙСЬКО
Азовське козацьке військо — українське військове формування, створене в 1828 р. російським урядом. Спочатку складалося з 1500 козаків Задунайської Січі на чолі з кошовим отаманом Й. Гладким, які під час російсько-турецької війни 1828–1829 рр. перейшли на бік Росії й утворили Дунайський козацький полк. У 1831 р. Азовське козацьке військо розселили в Катеринославській губернії між сучасними містами Бердянськ і Маріуполь. Азовські козаки жили станицями, займалися землеробством і рибальством.
Основним їхнім завданням була охорона узбережжя Азовського моря. За виконання військової служби козаків звільняли від повинностей і податків. Наказним отаманом Азовського козацького війська до 1853 р. був Й. Гладкий. Внутрішнє самоврядування здійснювалося наказним отаманом і військовим правлінням, центр якого спочатку розташовувався в станиці Петровській, а згодом — у Маріуполі. У 1862–1864 рр. частину козаків переселили на Кубань і Північний Кавказ. Незадоволені діями царського уряду, козаки підняли повстання, яке російські війська жорстоко придушили. На підставі указу від 11 (23) жовтня 1864 р. Азовське козацьке військо ліквідували, а козаків перевели в стан селян.
_ _ _ _ _
Ключові слова: українські традиції, звичаї, Історія України, Дунайське, культура.