Брюховецький Іван Мартинович (рік народження невідомий — 8 (18) червня 1668) — гетьман Лівобережної України (1663–1668 роки). Народився поблизу Диканьки на Полтавщині. Уперше згадується в реєстрі Чигиринської сотні. Служив старшим слугою (конюшим) у резиденції Б. Хмельницького, виконував окремі дипломатичні доручення гетьмана.
У 1659 році під час гетьманських виборів їздив на Запорізьку Січ, щоб схилити запорожців підтримати кандидатуру Ю. Хмельницького. Залишившись на Січі, був обраний кошовим отаманом, а згодом — «кошовим гетьманом» (1659–1663 роки). Висував гасла, привабливі для козацьких низів (зменшення податків, обмеження старшинського землеволодіння), і був, разом із Я. Сомком та І. Золотаренком, одним із кандидатів на гетьманство.
У червні 1663 року на Чорній раді в Ніжині за підтримки запорожців, селян, міщан і під тиском московського війська Брюховецького обрали гетьманом Лівобережної України. Спочатку проводив відверто промосковську політику.
Після обрання уклав із Московським царством Батуринські статті 1663 року. Став першим українським гетьманом, який відвідав Москву. У вересні–жовтні 1665 року під час перебування в Москві отримав титул боярина та Шептаківську волость на Чернігівщині у володіння. У грудні 1665 року підписав Московські статті, які значно обмежили державні права Гетьманщини, посиливши її адміністративну та фінансову залежність від Московського царства.
На початку 1666 року Брюховецький повернувся в Україну, де за допомогою генерального підскарбія М. Ракушки-Романовського упорядкував фінансові справи Гетьманщини. У більшості великих українських міст розмістили російські гарнізони, а права царських воєвод значно розширилися, зосередивши в їхніх руках низку військових і фінансових функцій. У 1666 році провели майновий перепис населення Лівобережної України для визначення розмірів оподаткування. Ці заходи викликали невдоволення серед українців. Навіть частина православного духовенства, яка раніше підтримувала промосковську орієнтацію гетьманів, виступила проти зростання московського впливу. Невдоволення досягло апогею після укладення Андрусівського перемир’я 1667 року між Річчю Посполитою та Московським царством.
У 1667–1668 роках на Лівобережжі відбулися численні виступи проти московських гарнізонів. Брюховецький вирішив відкрито виступити проти Москви, очоливши антимосковське повстання. У січні 1668 року на старшинській раді в Гадячі гетьман запропонував ліквідувати московську владу в Гетьманщині та перейти під турецький протекторат. Рада підтримала цю пропозицію. Водночас Брюховецький розпочав переговори з П. Дорошенком і відправив посольство до Стамбула. У травні 1668 року його війська, вигнавши московські гарнізони з низки українських міст, рушили звільняти прикордонне місто Котельву, яке обложила московська армія під командуванням боярина Г. Ромодановського.
На початку літа 1668 року правобережні полки гетьмана П. Дорошенка вступили на Лівобережну Україну та вирушили назустріч військам Брюховецького, що стояли табором під Опішнею (нині Полтавська область). Довідавшись про наближення військ Дорошенка, лівобережні козаки повстали проти Брюховецького, і 8 (18) червня 1668 року його зарубали. Похований у Гадячі.
_ _ _ _ _
Ключові слова: українські традиції, звичаї, Історія України, ГЕТЬМАН І., культура.